Українські підрозділи у складі німецької армії, зокрема СС, відіграли значну роль у придушенні Варшавського повстання. Участь українців у боротьбі з повстанцями супроводжувалася військовими злочинами.
Факти стисло
Насправді визначну роль у придушенні повстання та злочинах відіграли не українські формування, а підрозділи російських націоналістів та козаків. Саме російських колабораціоністів учасники повстання і пізніші дослідники тенденційно називали «українцями». Серед українських підрозділів, залучених до придушення повстання, був лише один неповний батальйон. Документальних фактів про вчинення ним масових вбивств у Варшаві немає.
Факти докладніше
Варшавське повстання проти німецьких окупантів тривало з 1 серпня до 2 жовтня 1944 року.
Ініціатором виступу став польський еміграційний уряд у Лондоні. Основною бойовою силою повстанців була Армія Крайова (АК). Мета повстання полягала у визволенні столиці ще до приходу Червоної армії.
Однак партизани не розрахували сили. На початку вересня стало зрозуміло, що німецькі каральні підрозділи здатні придушити виступ.
На той час радянські війська впритул наблизилися до Варшави. Зону повстання та 1-й Український фронт розділяла лише річка Вісла. Незважаючи на прохання надати допомогу, підтримка Сталіним варшавських повстанців була мінімальною. Червона армія не перейшла у загальний наступ.
Партизани, що залишилися в живих, змушені були капітулювати перед німцями.
Німецькі підрозділи в деяких районах Варшави вдалися до тактики тотального винищення повстанців, цивільних та міської забудови. У військових злочинах відзначилися есесівські формування, наприклад, полк СС «Дірлевангер». Також задіяли підрозділи, які складалися з громадян СРСР на німецькій службі.
У післявоєнних польських публікаціях була поширена думка про велику кількість українців серед німецьких каральних військ. Українців також звинувачували у військових злочинах проти варшав’ян. Стверджувалося навіть, що участь у придушенні повстання брала дивізія СС «Галичина». Насправді, роль українців у боротьбі проти повстанців сильно перебільшена.
Чутки про прибуття до Варшави українських підрозділів СС поширювалися ще напередодні повстання. Польське підпілля стверджувало, ніби українські формування скоюють страшні злочини проти цивільного населення. Упереджене ставлення варшав’ян до українців було зумовлене відомостями про кривавий конфлікт між українцями та поляками на західноукраїнських землях. А з галицьких українців німці створили 14-у дивізію військ СС. Отже, під час повстання мешканці Варшави були схильні скрізь «впізнавати» українців.
У спогадах варшав’яни називали підрозділи колабораціоністів з СРСР переважно «українцями» або «калмиками». Критерієм «ідентифікації» була не належність до відповідних національних формувань, а європейська або азіатська зовнішність вояків.
Насправді переважна більшість так званих «українців» — це були вояки зведеного полку російської 29-ї дивізії СС РОНА та кількох російських козацьких батальйонів. Деякі з них і справді були етнічними українцями, однак асоціювали себе з Росією, а не з Україною.
Для мешканців Варшави «росіяни» переважно асоціювалися з Червоною армією. Поляки намагалися не називати «росіянами» представників формувань колабораціоністів. Тим часом саме есесівці РОНА разом із полком «Дірлевангер» вчинили найбільше військових злочинів у Варшаві. Вони воювали майже від самого початку і до самого завершення повстання.
Якою ж була роль у придушенні повстання українських національних формувань на німецькій службі? Єдиним таким прикладом були дві роти Українського легіону самооборони (УЛС) під командуванням Петра Дяченка. Інша назва цього підрозділу 31-й батальйон СД.
Разом з іншими німецькими підрозділами роти УЛС ліквідовували плацдарм радянських військ на лівому березі Вісли та боролися з АК у прибережних районах Варшави (Черняків і Повісля). Тут солдати УЛС воювали до 23 вересня.
Аналіз свідчень варшав’ян про цей період і місцевість не дають підстав стверджувати, що УЛС вчиняв військові злочини. В усякому разі, «українці» там не згадуються у зв’язку із вбивствами цивільних.
ebooksa