Для українців війна почалася не в червні 1941 року, а 1 вересня 1939 року. На момент початку Другої світової війни у польській армії, яка налічувала 1 млн осіб, служило до 120 тисяч етнічних українців. Під час вересневої кампанії у боях проти нацистів загинуло 8 тис. українців — громадян Польщі.
Українці воювали в арміях союзників. Цей факт, на відміну від служби українців у рядах Вермахту і військах СС, деякі російські історики чомусь замовчують.
Серед військових США, які брали участь в операції «Оверлорд» (висадка союзних військ у Нормандії), налічувалося 40 тисяч американців українського походження. Кількість українців у канадській армії, за різними джерелами, становила від 35 до 50 тисяч.
З 1940 року 5 тисяч українців воювало у французькому Іноземному легіоні. У 1944 році французький рух Опору сформував три окремі українські підрозділи.
Тисячі етнічних українців — колишніх польських громадян, яких після 1939-го депортували у східні області СРСР, увійшли до складу 2-го Польського корпусу під командуванням генерала Владислава Андерса. У 1942 році корпус залишив територію СРСР і в складі британського експедиційного війська брав участь у боях в Італії.
Влітку 1943 року сформувалася 1-ша окрема Чехословацька бригада під командуванням полковника Людвіка Свободи. З 15 тисяч особового складу бригади — 11 тисяч були закарпатськими українцями.
Кількома словами також варто згадати у цьому контексті й евакуйовані з території України людські ресурси і промислові потужності: складно уявити спільну перемогу без українських металургійних і машинобудівних підприємств та українських спеціалістів, які будували танки і літаки на Південному Уралі.
Але найголовніше з того, що «утікає» з-під уваги Путіна, — це справедлива оцінка спільних зусиль цілої антигітлерівської коаліції. Без американського ленд-лізу були б неможливі перемоги у Східній Європі. Ленд-ліз — неможливий без успішних воєнних дій на Тихоокеанському театрі. Тобто успіх від багатьох перемог Червоної армії напряму залежав від американських військових зусиль на протилежному боці земної кулі. І це — тільки один приклад із багатьох подібних. Ніхто точно не зможе сказати, чия допомога, чиї зусилля у тій війні були вирішальними.
Слова Путіна є прикладом маніпуляції фактами й інструменталізації історії, свідомого звуження перспективи.
Міф 50. «Ніхто не забутий, ніщо не забуте»
Здесь лежат ленинградцы.
Здесь горожане — мужчины, женщины, дети.
Рядом с ними солдаты-красноармейцы.
Всею жизнью своею
Они защищали тебя, Ленинград.
Колыбель революции.
Их имён благородных мы
здесь перечислить не сможем.
Так их много под вечной охраной гранита
Но знай, внимающий этим камням,
ebooksa