Лицарі сорока островів

— Все минеться. Правда… Не плач. Заспокойся…

Я опустив голову, зариваючись обличчям у її волосся. І тихо засміявся. Мене било нервове тремтіння, і сміх судорожними поштовхами виплескувався з легень.

— Інго… Як смішно, Інга… Я не можу тебе обійняти, у мене всі руки в скалках. Інга…

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Автор дякує Інзі, Дімі, Тимурі, Іллі, Сержану, які допомагали писати цю книгу своїми порадами і самим фактом свого існування.

Він вірить, що в дитинстві, коли кожен двір — острів, а кожна вулиця — міст у невідоме, одного разу не залишиться місця для гри, в якій вбивають.

Дякую всім, хто зрозумів цю книгу.