— Ну, тепер я розумію, що привело вас до мене, Доллі. Згоден, що в дечому ви таки маєте рацію й за даних обставин зробили цілком правильно, висловивши мені свої побоювання. Ви зробили для нас величезну послугу тоді, коли ми засновували наш театр, і мені, звичайно, не хотілося б підводити вас зараз. Знаєте що? Я викуплю у вас ваш пай.
— Викупите мій пай?
Доллі випросталася, і обличчя її, яке мить тому скривила жалібна гримаса, застигло від обурення. А Майкл улесливо провадив далі:
— Я цілком розумію ваші побоювання. Якщо Джулія щоночі розважається, то це не може не позначитися на її грі. Це поза всяким сумнівом. Тим часом поклонники її таланту — публіка неоднорідна; багато стареньких леді приходять на наші денні вистави тільки тому, що вважають Джулію уособленням усіх жіночих чеснот. І я згоден, що коли її поведінка викличе різні пересуди, то це може позначитися на касовому зборі. Джулію я добре знаю: їй ніхто не заборонить робити те, що вона хоче. Я — її чоловік, отже, мені треба терпіти. Але ви — зовсім інша річ. Тому я б нітрохи не здивувався, якби ви зараз вийшли з гри — поки не пізно.
Доллі насторожилася. Жінка тверезого розуму, вона була гідною суперницею Майкла в питаннях бізнесу. Його слова розгнівали її, але разом із злістю до неї повернулося самовладання.
— А я гадала, що після стількох років нашої дружби, Майкле, ви знаєте мене краще. Я вважала своїм обов’язком попередити вас, але я готова й далі ділити з вами і добре, і лихе. Я не з тих, що кидають потопаючий корабель. Зрештою, втрата певної суми буде для мене меншим лихом, аніж для вас.
Їй було приємно бачити Майклове розчарування. Вона знала, як він любить гроші, і зраділа, що слова її влучили в ціль і добре дошкулили йому.
Майкл швидко опанував себе.
— І все ж таки поміркуйте над цим, Доллі.
Доллі взяла сумку, і вони попрощалися взаємно ввічливо і доброзичливо.
— Стара недоумкувата сука, — вилаявся Майкл, коли двері за Доллі зачинилися.
— Бундючний старий осел, — просичала вона, спускаючись ліфтом.
Та, сівши в свій розкішний автомобіль, Доллі не змогла стримати пекучих сліз — вона раптом відчула себе самотньою, нещасною старою жінкою.
XVII
Майкл вважав себе вельми дотепним. Недільного вечора, через кілька днів після розмови з Доллі, він зайшов у кімнату Джулії, коли вона саме вдягалася. Вони хотіли рано повечеряти й піти в кіно.
— До нас прийде ще хтось, окрім Чарлза? — запитав він Джулію.
— Я не могла знайти ще однієї жінки й запросила Тома.
— Гаразд. Я саме хотів побалакати з ним.
Він засміявся, згадавши про жарт, який приготував для цієї зустрічі. Джулія з радісним нетерпінням чекала цього вечора. В кіно вона сяде так, щоб Том був ліворуч од неї, і він триматиме її за руку в той час, як вона стиха перемовлятиметься з Чарлзом, який сидітиме праворуч. Любий Чарлз, як вдячна вона йому за його давню й самовіддану любов! Він мусить знати, як тепло ставиться вона до нього. Чарлз і Том прибули водночас. Том уперше прийшов у смокінгу, і вони з Джулією нишком обмінялися поглядами, він — виказуючи нестримну радість, вона — схвалюючи його новий костюм.
— Ага, юначе, — весело сказав Майкл, потираючи руки, — чи знаєте ви, що я про вас чув? Я чув, що ви компрометуєте мою дружину!