Цього разу вона була певна: Доллі збентежилася.
— Ти ж сама радила мені звернутися до цієї фірми, щоб дізнатися все про прибутковий податок. А там один із старших партнерів розповів мені. Ну от, я й кажу: хіба не дивно, що людина, заробляючи так мало, має власну квартиру, шикарно вдягається, та ще й водить знайомих по нічних клубах?
— Ну й що! А може, батько дає йому на це гроші!
— Його батько — присяжний в адвокатській конторі десь на околиці Лондона. І ти сама знаєш, що коли він і допоміг Тому стати партнером у фірмі, то на щось інше грошей у нього вже напевне не залишилося.
— Ну, сподіваюсь, ти не думаєш, що я утримую його, — і Джулія дзвінко засміялася.
— Я не думаю нічого, моя люба. Але інші думають.
Джулії не сподобалися ні слова Доллі, ні те, як вони були сказані. Але вона нічим не виказала своєї тривоги й збентеження.
— Все це просто абсурдно. Він скоріше Роджерів друг, аніж мій.. Звичайно, я з ним інколи виходила погуляти. Просто відчувала, що мені треба трохи розважитись. Мені набридло тільки те й робити, що ходити до театру й думати про свою дієту. Хіба ж це життя! Зрештою, коли ж мені розважатися, як не тепер? Треба дивитися правді в очі, Доллі, роки минають, я старію, і скоро мені буде вже не до розваг. А ти ж знаєш, який Майкл: він хоч і добрий, і милий, але страшенно нудний!
— Не нудніший, ніж був раніше, — холодно відказала Доллі.
— Я ніколи б не подумала, що мені можуть приписати роман з хлопцем, на двадцять років молодшим од мене!
— На двадцять п’ять років, — виправила її Доллі. — А хіба б я подумала таке? На жаль, він не вміє тримати язика за зубами.
— Що ти хочеш цим сказати?
— Ну, хоча б те, що він пообіцяв Евіс Крічтон допомогти одержати роль у вашій новій виставі.
— Господи, хто ж вона така, ця Евіс Крічтон?
— О, це одна молода актриса. Я її знаю. Гарна, як лялечка.
— Ах, Том — просто дурненький хлопчик. Певно, він розраховує на Майкла. Ти ж знаєш, як щедро Майкл роздає другорядні ролі.
— Том каже, що може робити з тобою все, що йому заманеться. Каже, що ти перед ним навшпиньки ходиш.
Яке щастя, що Джулія була хорошою актрисою! На якусь мить серце її зупинилося. Дурень! Клятий дурень! Та вона одразу ж опанувала себе й весело розсміялася.
— Які дурниці! Ні, я не вірю, просто не можу повірити, щоб він таке говорив.
— Том дуже обмежений і досить-таки вульгарний хлопець. Не дивно, що від того, що ти йому, зробила, у нього голова пішла обертом.