— Гаразд, тоді принеси його до вітальні. Я ввімкну світло.
Коли він повернувся, вона пудрилася й підфарбовувала губи перед дзеркалом, і лише після того, як він налив чарки й сів, вона скінчила цю процедуру й обернулася до нього. Сидячи у великому кріслі в своєму бездоганному костюмі, він мав дуже юний і надзвичайно привабливий вигляд, і вся гіркота, що сповнювала її протягом вечора, і ревнощі, що краяли їй серце останні кілька днів, раптом зникли, розчинившись у хвилі жаги, яка наринула на неї. Вона сіла на бильце його крісла й ніжно провела рукою по його голові. Том одсахнувся й сердито вигукнув:
— Не роби цього! Ненавиджу, коли мені куйовдять волосся!
Це було наче ніж у серце. Джулія ще ніколи не чула від нього такого тону. Але вона грайливо засміялася, підвелася, взяла налиту ним чарку віскі й сіла в кріслі навпроти нього. Його реакція й слова були інстинктивні, і тепер йому стало трохи соромно. Він уникав її погляду, й обличчя його знову зробилося сердитим. Це була вирішальна мить. Якийсь час вони сиділи мовчки. Серце Джулії болісно калатало, та, нарешті, вона примусила себе заговорити.
— Скажи-но мені, — промовила вона, посміхаючись, — ти спав з Евіс Крічтон?
— Ні, звичайно! — вигукнув він.
— Чому ж? Вона така гарненька.
— Евіс — не така. Я поважаю її.
Джулія зовні була абсолютно спокійна. Говорила вона недбало, немов розмова йшла про загибель імперій чи королів.
— Ти знаєш, що я помітила? Я помітила, що ти безтямно закоханий у неї. — Том усе ще уникав її погляду. — Чи ви часом не заручилися?
— Ні.
Тепер він дивився Джулії в очі, але погляд його був ворожий.
— Чи ти не освідчився їй?
— Хіба ж я можу? Хіба має право робити це такий жалюгідний нікчема, як я?
Він говорив так палко, що Джулія здивувалась.
— Що ти хочеш цим сказати?
— Навіщо про це базікати? Яка пристойна дівчина погодиться вийти за мене заміж? Адже я у тебе на утриманні, і ти про це прекрасно знаєш!
— Дурниці! Ну, подарувала я тобі кілька дрібничок — навіщо ж робити з цього трагедію?
— Мені не треба було брати тих подарунків. Я весь час знав, розумів це! Але все відбувалося так непомітно, поступово, що я схаменувся тільки тоді, коли загруз уже по самісінькі вуха! Ти нав’язала мені спосіб життя, який я просто не мав права, не міг дозволити собі вести. І я змушений був брати у тебе гроші.
— Ну і що ж з того? Зрештою, я дуже багата жінка.