— Послухай, ти коли-небудь чула про дівчину на ім’я Евіс Крічтон?
— Ні, ніколи.
— Мені сказали, що вона непогана актриса. З хорошої сім ї і таке інше. Її батько — кадровий офіцер. Я оце думаю, може, взяти її на роль Онор?
— А хто тобі рекомендував її?
— Том. Він знайомий з нею, каже, розумна дівчина. Зараз вона виступає в недільному театрі. Том каже, на неї варто піти подивитися.
— Ну, то що ж тобі заважає?
— Я хотів у неділю поїхати в Сендвіч — пограти в гольф. Послухай, а може, ти б сходила туди, подивилась? Вистава, напевно, паскудна, але ти могла б сказати мені, чи варто брати її. Можеш взяти з собою Тома.
Серце Джулії закалатало.
— Ну, звичайно ж, я піду.
Вона подзвонила Тому й запросила його перекусити перед тим, як іти до театру. Він приїхав, коли Джулія ще не була готова.
— Чи я забарилася, чи ти прийшов надто рано? — сказала вона, коли він зайшов до вітальні.
Джулія помітила, що він з нетерпінням чекає, поки вона збереться. Том був збуджений, нервував.
— Там дають останній дзвінок рівно о восьмій, — сказав він. — А я страшенно не люблю спізнюватися на виставу.
З його хвилювання Джулія дізналася про все, про що вона хотіла знати. Їм саме подали коктейль, і тепер вона навмисне зволікала час.
— Як звуть цю актрису, на яку ми йдемо дивитися? — спитала вона.
— Евіс Крічтон. Мені страшенно цікаво, яке враження вона справить на тебе. На мою думку, ця дівчина — справжня знахідка. Вона знає, що ти прийдеш сьогодні. Хвилюється — просто жах, але я їй сказав, що боятися нема чого. Ти ж знаєш, які умови в цих недільних театрах — майже без репетицій і все таке інше. Я їй сказав, що ти чудово все розумієш і зважиш на всі обставини.
За столом він тільки те й робив, що поглядав на годинник. Джулія грала роль світської жінки. Вона розмовляла про всяку всячину, помічаючи, що він слухає її зовсім неуважно. Щойно вона замовкла, як він знову заговорив про Евіс Крічтон:
— Певна річ, я їй про це нічого не казав, але, на мою думку, вона чудово підійшла б на роль Онор. — Він уже прочитав «У наші дні», як читав заздалегідь усі п’єси, в яких грала Джулія. — Принаймні, зовнішні дані її цілком відповідають авторській характеристиці. Вона вже давно поневіряється в отому недільному театрі, і для неї це був би чудовий шанс. Ти для неї — кумир, і вона страшенно хотіла б грати в одній п’єсі з тобою.
— Нічого дивного. Це означало б дістати на рік роботу, а крім того, потрапити в поле зору багатьох імпресаріо.
— І колір волосся у неї такий, як треба, вона яскрава блондинка; на сцені вона б чудово контрастувала з тобою.