Від перекладача.
Вільям Самерсіт Мом, все ж таки Мом, а не звичний Моем, в цьому романі використовував тільки займенник «you». «You» це завжди «ви». Для займенника «ти» в англійській мові є прекрасний займенник «thou». Займенник «ти» англійці використовують тільки у зверненні до Бога, як це прописано в дозволеній версії Біблії короля Джеймса. На «ти» звертається до Бога і головний герой цього роману, у всіх інших випадках він говорить «ви». Мені не зрозуміло за якими критеріями той чи інший перекладач визначає, коли «you» це «ви», а коли «ти». Знаючи, що британці, згідно жарту, звертаються на «ви» навіть до своїх собак, можемо зробити висновок, що переклад «you» як «ти» робиться тільки відповідно до свого особистого погляду на суспільство. Я не став переносити доморощену неввічливість на британський ґрунт і залишив все як є.
Суспільство сприймає людей дуже охоче в тій оцінці, в якій вони самі себе оцінюють. З модною пристрастю до висловлювання іноземною мовою воно називає скромність mauvaise honte; і безсоромні, як вважається, просто мають належну думку про свої заслуги. Але Понсонбі справді був показною особистістю. Його рухи були розміреними і безшумними; і він із вражаючою гідністю носив сумний одяг дворецького в домі у джентльмена. Це був великий чоловік, в’ялий і повнотілий, з пухкою, гладкою шкірою. Його обличчя, не порушене швидкою грою виразів, яку він міг би вважати непристойною, мало вигляд спокійної поваги; його очі з опухлими нижніми віками важко спиралися на навколишні предмети; і його щирий, покірливий голос справляв враження такої надзвичайної побожності, що ваш погляд, мимоволі, падав на його повні литки у пошуку єпископських гетр.
Він серйозно поглядав на стіл, призначений для обіду, в той час як лакей Алфред обходив його, кладучи хліб на кожну серветку.
- Томмі Мальок приїде сьогодні, пане Понсонбі? - запитав він.
- Його світлість очікується, - відповів дворецький з холодним поглядом.
Він підкреслив придиханням свого несхвалення нешанобливості, з якою його колега посилався на людину, яка була не лише братом його господаря, але й представником аристократії.
- Ось він! - сказав Алфред, не зніяковівши, дивлячись у вікно. - Він щойно під"їхав у кебі.