— Патруль уже під будинком Александера Квамме, — відзвітував Вістінґ. — Орендований автомобіль теж тут. Невдовзі затримаємо і його.
Розбите «ауді» завантажили на евакуатор. Один службовець з пожежної команди змітав з асфальту скло.
Генпрокурор жадав більше довідатися про те, як гроші опинилися у потайній кімнаті на дачі Бернгарда Клаусена.
— Думаю, тут мова про збіг різних чинників, — сказав Вістінґ. — Після смерті дружини його мучив страх, що подібне може трапитися і з сином. Гроші, які випадково потрапили до рук, уявлялися йому нежданим даром, гарантією на порятунок сина, якби той раптом успадкував материну хворобу.
Генпрокурор крекнув.
— Припускаю, що в давньому прислів’ї є частка правди, — промовив він.
— У якому прислів’ї?
— Не було б нагоди, і руки не свербіли б.
Відкрили одну смугу руху, і повз Вістінґа вервечкою потягнулися автомобілі.
— Викрадення награбованого потягнуло за собою ще один злочин — на Бернгардові Клаусені відповідальність за зникнення Симона Мейєра.
— Хочете сказати, що його вбив Клаусен? — вражено перепитав генпрокурор.
— Таке вже не раз траплялося в історії. Люди вбивають, щоб приховати інший злочин.
— У вас є докази для такого твердження?
— Готуємо пошукову операцію, — відповів Вістінґ. — Завтра спробуємо знайти його тіло.
— Гласності тут не оминути. Як це ліпше організувати?
75
Відбійний молот увігнався між двома кам’яними плитами. Одна розкололася і відділилася від підмурівка.
Вістінґ відійшов до решти глядачів. Від пориву вітру затріпотіла огороджувальна стрічка навколо згарища, на них війнуло запахом горілої деревини.
— Скільки часу це займе? — запитав Вістінґ у Мортенсена.
ebooksa