Л я с с о т а — скеля на правобережжі Вісли, на південь від Кракова. Тепер ця скеля називається Кшемйонки.
М а в р и к і й — візантійський імператор (582–602). Довгий час його вважали автором трактату про воєнне мистецтво («Стратегікон»), в якому, зокрема, змальовуються військовий побут і звичаї стародавніх слов"ян. Тепер доведено, що автором цього трактату був Маврикій, візантійський письменник, котрий жив у кінці VI — на початку VII ст.
М а з и (мазовшани) — одне з польських племен, що жило по обох берегах середньої Вісли.
М а р е н а (Морена) — богиня смерті в деяких західнослов"янських племен.
М е т е л и ц я — за віруваннями стародавніх слов"ян, дух, що приносить заметілі.
М є ш к о І — перший історично відомий польський князь (960–992).
М и ш і (М и ш к и). — Легенда твердить, що Хвостка з роду Попелів з"їли миші у вежі на одному з островів озера Гопла. Для того, щоб пов"язати свій роман з цією легендою, Крашевський в 1 розділі частини третьої роману недвозначно говорить: «…Мишки, котрі з"їли Хвостка…».
М о р а в и — західнослов"янське плем"я, що жило в басейні річки Морави. В союзі з чехами та іншими слов"янськими племенами вони створили незалежну і досить сильну державу — Велику Моравію, що розпалась у 906 р.
Н и я — богиня підземного царства і смерті у польських племен.
Н і й о л а — богиня підземного царства і смерті у стародавніх литовців.
Н і ч н и ц я — нічне страхіття.
О б о д р и т и — див. бодричі.
О б р и. — Обрами називали слов"яни аварів. Це тюркського походження плем"я, що з"явилось в Європі в середині VI ст., осіло в басейні Дунаю і звідси нападало на сусідів, зокрема і на слов"ян. Аварська держава була розгромлена спочатку слов"янами, потім франками, а на початку IX ст. вони зовсім зникли. (Порівн. прислів"я: «Погибоша аки обре».) Термін «обр» зберігся в слов"янському словнику в значенні «велетень», оскільки авари вирізнялись високим зростом і міцною будовою тіла.
О п о л є — так називалась сусідська територіальна община б поляків. Крашевський розуміє під ополєм великі родові об"єднання.
П а н — по-давньогрецьки означає: все, цілість.
П е р у н — бог грози у стародавніх слов"ян. Йому приносили криваві, іноді людські жертви, його іменем клялись при укладанні договорів з іншими народами.
П о з н а н ц і — малочисленне плем"я, яке, за переконанням Крашевського, жило в районі, де пізніше виникло місто Познань.
П о л а б с ь к і с е р б и — слов"янські племена, що населяли басейн річки Лаби (Ельби), і водночас плем"я, що жило по річці Салі, притоці Лаби.
П о л я н и — одне з племен польських слов"ян, що жило по річці Варті. За автором, саме це плем"я було предком польського народу.
П о м о р ц і — одне з племен прибалтійських слов"ян, що жило на узбережжі Балтійського моря між Одрою і Віслою.