Б і л е м о р е — так слов"яни називали річку Буг
Б і л о б о г і Ч о р н о б о г — стародавні слов"яни були політеїстами, тобто поклонялись багатьом богам, поважали різних духів, явища природи. Вони вірили в існування двох ворожих начал — доброго і злого — Білобога і Чорнобога.
Б о д р и ч і (ободрити) — плем"я прибалтійських слов"ян, що жило на узбережжі Балтійського моря від річки Травни до Вісмарської затоки.
Б о л е с л а в І Хоробрий — син Мєшка, польський князь, потім король (992–1025).
Б о л е с л а в III Кривоустий — польський король (1102–1138).
Б у ж а н и, л у ч а н и — дрібні польські племена, що жили по річках Бзурі та Бугу
В а в е л ь с ь к и й з а м о к — князівський (королівський) палац на скелі Вавель у Кракові.
В а н д а — міфічна королева польських племен, дочка Крака (Кракуса, Крока).
В е н д с ь к и й — тут: західнослов"янський.
В і д с и п — данина зерном.
В і л и (самовіли) — гірські, лісові та інші духи, божки у слов"ян.
В і л ь к и, в е л е т и, л ю т и ч і — так називався союз прибалтійських слов"янських племен, що жили на території між річками Рокитницею та Одрою.
В і н е д а (Вінета) — легендарна назва стародавнього поморського міста Волина, розташованого на острові тієї ж назви, де Одра (Одер) впадає в Балтійське море. Волин існував, певно, уже в VIII ст. як головне городище волинян; з X ст. був визначним центром торгівлі на Балтиці; знищений в кінці XII ст. Венедами називались у давнину предки польських і прибалтійських слов"ян.
В і н е т а — див. Вінеда.
В і т е з ь — представник народжуваної феодальної верхівки в полабських слов"ян.
В і ц і — зелені віти, які розносили по дворах для того, щоб оповістити про збір на віче.
В о г н е н н і в і ц і — багаття, які розкладали на пагорбах та вершинах гір, щоб скликати населення для боротьби проти ворога.
В і ш н у — один із головних індуських богів.
Г е р а к л е я — давньогрецька колонія на південному березі Чорного моря.
Г е р о д о т — давньогрецький історик (близько 484–425 рр. до н. е.). У своїй праці, присвяченій змалюванню греко-персидських війн, між іншим, детально описує скіфські племена, що населяли тоді Причорномор"я, в яких у часи Крашевського вбачали предків слов"ян.