Р у я н и — див. рани.
С а м о в і л и — див. віли.
С в і т о в и д — чотириголовий бог прибалтійських слов"ян. Храм Світовида стояв на мисі Аркона (острів Ругія).
С і м о к а т т а Ф е о ф і л а к т — візантійський письменник першої половини VII ст. В його праці «Історія» наводиться ряд цікавих даних про стародавніх слов"ян, їх побут і походи проти Східно-Римської імперії.
«С л о в о» — тобто слов"янська мова.
С м е р д и — так Крашевський, як і польський історик Й. Лелевель, називав князівських слуг. Див. кмет.
С т а д н и к — пастух, доглядач стада.
С т а н і с л а в — краківський єпископ, очолював змову незадоволених центральною владою феодалів проти королівської влади Болеслава Сміливого (1058–1079). За це з наказу короля був четвертований. Католицька церква зачислила Станіслава до сонму святих.
С т а я — старопольська міра довжини, дорівнює 1066 м.
С т р и г а — за поганським віруванням, людина, що народжується з зубами; після смерті не дає спокою людям.
Т а ц і т — давньоримський історик (55–117). В його творі «Германія» наводяться дані про предків слов"ян, що виступали під назвою венедів.
Т р и г о л о в — триголовий бог племені поморян. Храми його були у Щеціні і Волині.
У п с а л а — одне з найстародавніших міст Швеції, розташоване поблизу Стокгольма.
Ф р а к і я — область у східній частині Балканського півострова, простягалась між Егейським морем та Дунаєм. У давнину — римська провінція.
Х о р в а т и (хробати) — одне з племен польських слов"ян, що жили на території теперішніх Краківського і Сандомірського воєводств. Їх ще називали віслянами.
Х р о б а т и — див. хорвати.
Ч о р н е о з е р о — знаходилось на острові Ругія.
Ч о р н і г о р и — тобто Шварцвальд.
Ш к у р я к и — взуття, зроблене з суцільного шматка сириці.
Я м а — давньоіндійський бог підземного царства, суддя душ померлих.