— Чому прийшов так пізно?
— Обговорювали одну державну справу, — відповів учень.
Учитель заперечив:
— Ця справа не могла бути державною. Інакше я чув би про неї, хоча ніде й не служу.
Князь Твердий спитав:
— Чи можна одним висловлюванням привести країну до розквіту?
Конфуцій відповів:
— Цього не можна досягнути висловлюванням. Але люди кажуть: «важко бути правителем і нелегко бути підданцем». Якщо зрозумієш, як важко бути правителем, то хіба не наблизишся до того, коли одним висловлюванням приводять державу до розквіту?
— А чи можна одним висловлюванням згубити країну? — спитав князь.
Конфуцій відповів:
— Цього не можна досягнути словом. Але люди кажуть: «Я радію з того, що я правитель лише тоді, коли не суперечать моїм словам». Якщо те, про що він каже, прекрасно, хіба погано, що йому ніхто не суперечить? Але якщо сказане погане і ніхто не заперечує, то хіба не наблизишся до того, щоб одним словом погубити державу?
Князь Ше спитав, що значить управління державою. Учитель відповів:
— Це коли радіють ті, що близько,
І приходять ті, що далеко.
Коли Цзися став управителем Цюйфу, він спитав про те, як мусить діяти правитель.
Учитель відповів:
— Не сподівайся на швидкі успіхи й не спокушайся малою вигодою. Поспішиш — і не досягнеш мети, спокусишся малим — і не зробиш великого.
Князь Ше сказав Конфуцію:
— У моєму селі був один відвертий чоловік. Його батько вкрав барана, і він виказав свого батька.
Конфуцій відповів:
ebooksa