Учитель сказав:
— У князівств Лу і Вей — братні правління.
Учитель казав про Цзиня, сина князя Вей, що він був обдарований житейською мудрістю: коли мав зовсім небагато, то сказав: «Мені цього майже досить!» А стало трохи більше, заявив: «Усього є майже сповна!» А коли з’явилось ще більше, він сказав: «Живу майже зовсім розкішно!»
У подорожі у Вей з Учителем був Жань Ю, який правив повозкою. Учитель зауважив:
— Як багато людей!
Жань Ю спитав:
— Коли їх багато, то що ще слід зробити?
— їх збагатити, — відповів Учитель.
Жань Ю знову спитав:
— А якщо стануть і багаті, то що ще слід зробити?
— Їх просвітити, — відповів Учитель.
Учитель сказав:
— Коли якийсь правитель запросить мене на службу, то в нього вже протягом року все стане краще, а через три він здобуде успіх.
Учитель вигукнув:
— Воістину, як правильно сказано, що якщо влада в країні протягом ста років належатиме хорошим людям, то вони зможуть упоратися з насиллям і обійтися без страт!
Учитель сказав:
— Навіть коли приходить до влади справжній правитель, людяність може утвердитися лише через покоління.
Учитель казав:
— Коли ти виправляєш сам себе, то з чим не впораєшся в правлінні? Коли не можеш сам себе виправити, то як же виправлятимеш інших?
Коли Жань повернувся із засідання, Учитель спитав:
ebooksa