Цзилу сказав:
— Князь Стовп убив свого брата, принца Цзю, і Шао Ху, що служив принцу, вкоротив собі віку, а Гуань Чжун із собою не покінчив.
І потім спитав:
— Гуань Чжун не був людяним?
Учитель відповів:
— Князь Стовп завдяки зусиллям Гуань Чжуна, а не за допомогою зброї, дев’ять разів об’єднував правителів уділів. Чи зрівняється з ним за людяністю? Чи зрівняється з ним за людяністю?
Цзигун спитав:
— Гуань Чжун не був людяний? Коли князь Стовп убив свого брата Цзю, Гуань Чжун не тільки не зміг умерти, але став у нього першим радником.
Учитель відповів:
— Коли Гуань Чжун став першим радником у князя Стовпа, він зробив його гегемоном у правителів уділів, об’єднав, виправив Піднебесну. Народ донині користується його милостями. Якби не було Гуан Чжуна, ми всі ходили б із розпущеним волоссям і загортались наліво. Хіба він міг дозволити собі бути таким само педантичним, як ті прості люди, що вкорочують собі віку в ямах та яругах, залишаючись невідомими?
Сановник Чжуань був управителем у Гун-шу Освіченого і разом із Освіченим, за його рекомендацією, піднісся при дворі князя. Учитель, почавши про це, сказав:
— Заслуговую на ім’я Освіченого.
Коли Учитель заговорив про безпутство князя Чудотворного з Вей, вельможа Доброчинний спитав:
— Якщо це так, то чому ж він не гине?
Конфуцій відповів:
— У нього Чжуншу Юй відає прийомом чужоземців, жрець То організує жертвопринесення, а Вансунь Цзя керує військами. Як може він загинути з такими помічниками?
Учитель сказав:
— Хто обіцяє з легкістю й без сорому, тому тяжко виконати обіцяне.
Коли Чень Хен убив князя Простого, Кон-фуцій, омившись, прийшов до двору і сказав князю Скорботної Пам’яті:
— Чень Хен убив свого володаря, прошу його покарати.
ebooksa