Двері в день. Міс Адрієна

– Заїжджайте, молодий чоловік, мені дуже приємно, що я познайомився з вами.

Виходячи з двору з товаришами, Гай увесь час поглядав на хату, чи не вийде Марія, але вона чомусь не виходила. Гай з великою неохотою залишав садибу Терещука і йшов похнюпившись, не звертаючи уваги на веселу розмову товаришів.

Вони йшли повз довгий паркан, що оточував садибу й сад Терещука, позаду всіх плентався слюсар, зігнувшись під важким мішком. Коли він підійшов до одного з кутків паркану, звідти раптом з’явилась запихкана Марія і зупинила його.

– Це для ваших діток, – сказала вона Антоші, простягаючи йому клуночок цукру.

Антоша здивовано подивився на неї, але вона вже махала рукою Гаєві, який помітив її, і потім швидко зникла за тином.

ХІ

Дія знову вертається на своє місце

«…Мій батько все так само грає одним пальцем „Ще не вмерла Україна”, я ж згадую про нашу зустріч. Марія».

Теодор Гай дочитав листа. Він йому одразу нагадав маленькі минулі події останніх днів. Сама Марія яскраво виринула йому в уяві, й він пригадав її навіть до маленьких рисочок обличчя. Він так само стояв біля вікна в кімнаті Совза і задумливо дивився на вулицю. З кухні було чути, як стукала тарілками Оксана Сова, грюкнули двері, коли вибігали на двір обидва хлопчики Совза, і незабаром Теодор почув тихі, брязкотливі звуки мідяної сурми, – це вже сам Совз по обіді розважався, граючи на сурмі, але в нього чомусь нічого не виходило, може, тому, що він пообідав, а може, тому, що не було відповідного настрою, бо звуки були якісь мляві та стримані.

Гай, прочитавши листа, знову пригадає таємничу особу, що приходила сьогодні до Оксани, він пригадав її хвилювання, пригадав, як поставилась і Марія до його оповідання про несподіваного гостя, зрозумів якісь недоговорені моменти в листі, зв’язав це все і навіть мимоволі скрикнув:

– Так це ж та сама!..

Совз здивовано поглянув на нього і, думаючи, що Гай заговорив з приводу його гри, радісно зауважив:

– Сурма? Звичайно, та ж сама…

– Та ні, особа… – докінчив Теодор свою думку.

– Яка особа?..

– Я його бачив у вагоні…

Тепер у Совза все переплуталось, він навіть залишив сурму.

– Його… особа… а хто ж воно таке? Чоловік чи жінка?..

– Чоловік! – відповів неохоче Гай, побачивши, що встряв у неприємну історію і що доведеться відповідати на різні запитання, що на них він не хотів би відповідати зовсім.

– Це все твої штучки, Тоде, – заговорив Совз, – завше щось вигадаєш, і все без пуття!