– Правильно ти говориш, Андріє, що це стара історія, – зауважив Совз. – Все одно ви їх викриєте й розстріляєте!..
– А що з ними робити? Цілуватися з ними, чи що!.
– Навіщо цілуватися! Але смертна кара в пролетарській республіці, де ж це бачено. Допіру звільнилися від шибениць для того, щоб розстрілювати? Ні, Андріє, я з тобою ніколи в цьому не погоджусь!..
– Не бійся, тебе не розстріляють. А в боротьбі панькатись не доводиться. Наших робітників катують багато більше. От коли тебе поставлять до стінки білогвардійці, іншої заспіваєш!
– Мене не розстріляють! Але я взагалі проти смертної кари, хто б не катував, або розстрілював, треба винайти щось інше, людяніше…
– Ти хочеш сказати – янгольське! – сказав Гай. – Людям більше личить те, що зветься гріховним.
Далі пішла звичайна дискусія, що її Теодор чув уже багато разів. В Андрія Гая була одна хиба, це дуже любити своїх товаришів. Він міг цілими годинами доводити їм те, з чим вони ніколи не погоджувались. Такі дискусії кінчалися завше дуже мирно, і нічого цікавого в них не було. Теодор, знаючи, що дискусію, розпочату Совзом, буде скінчено, лише залунає гудок, вийшов з кімнати. Через невеличкі сіни він перейшов до кухні.
Оксана, впоравшись коло посуду, сиділа біля вікна, спершись ліктем на підвіконня. Вся її постать свідчила про поганий настрій. Вона сумно нахилила голову і машинально перебирала пальцями, сильно замислившись. Подивившись на неї, Теодор зрозумів, що її щось нервує, можливо, навіть те, від чого вона хотіла б відкараскатись.
Теодор щільно підійшов до неї. І тільки тепер вона помітила його. Вона спочатку відсахнулася від нього, ніби захищаючись долонями рук, а потім зіщулилась і дивилась на нього, широко розплющивши очі.
Теодор, дивлячись їй у вічі, почав пасторським тоном, як на сповіді:
– Оксано!..
Вона поглянула на нього і їй в очах промайнув раптовий переляк.
– …Я хотів поговорити з вами…
Вмить вона напружено засміялася, зрозумівши, що її серйозний вигляд видасть її, не дозволить витримати серйозного іспиту.
– Чого це ви, Тодику? Хіба я мало розмовляю з вами?..
– Що це за чоловік приходив до вас? – поставив Теодор Гай питання руба, щоб не затягати розмову і найшвидше дізнатись про те, що його цікавило.
Оксана раптом злякано поглянула на нього і миттю, закривши руками обличчя, схлипнула…
Тепер злякався Теодор. Міг надійти його батько або Совз, і вийшла б неприємність… Вони могли б подумати що завгодно… Гай аж розсердився від цієї думки.
– Залиште, Оксано, для чого ця комедія?.. Чого це вам збагнулося? Я все одно…
Оксана одняла руки від обличчя і уже зовсім здивовано поглянула на Теодора.
ebooksa