– Вас наймали фарбувати машини, а не підлоги! Штраф!
Франц знову бачить книжку в огидних волосатих руках і помічає кілька краплинок фарби на підлозі. Але заперечувати він не може, – опорскувач в його руках керує його думками і вчинками.
– Не будь страйку й штрейкбрехерства, я нічого не приніс би додому! Та в касі побоялись вирахувати на штрафи усе. Дещо дали, щоб завтра знову заохотити до роботи! – говорить Франц Жакеліні.
– Може, б ти кинув це? Пошукав іншої роботи?
– Це безнадійна річ, Жакеліно! Хай собі червоні страйкують, я якось пристосуюсь до цієї тюрми і буду працювати!
І його рука ніжно лягла на руку Жакеліни.
VIII
Перше оголошення з’явилося вчора в усіх вечірніх газетах. «Компанія» набирала на роботу нових робітників. Охотників знайшлося дуже багато, бо в країні було велике безробіття. Страйкові пікети всіма силами боролися проти «Компанії» й поліції.
Сьогодні вранці вони затягли до страйкового комітету вже багато штрейкбрехерів, щоб з ними поговорити, та в комітеті не було нікого з головних керівників, була лише комсомольська молодь.
Один із пікетчиків, що привів сюди робітників, звернувся до Петра, який був у комітеті і вже довгий час розмовляв з робітниками.
– З ними просто біда! Вони прийшли на завод, прочитавши оголошення. Ми їх перехопили й умовляємо, але вони нас зовсім не розуміють! Ти добре говориш, Петре, спробуй ти побалакати з ними!
Петро одмахнувся від пікетчика. У «Веселому джерелі» з самого ранку була напружена атмосфера. Петро вже давно надірвав горло, силкуючись довести штрейкбрехерам їх погану поведінку.
– Страйк розгортається далі! Він тільки тепер набуває справжнього характеру, – кричав він у натовп робітників. – «Компанія» заявляє, що всі страйкарі звільнені, та ми не визнаємо звільнення! Ми не згодимось на таке звільнення проти всіх правил!..
Один із штрейкбрехерів, що стояв обіпершись на колону, переглянувшись із своїми товаришами, відповів:
– Все це ні до чого! Ми прийшли сюди не в страйковий комітет, а на завод! Ми хочемо працювати!..
Двадцять-тридцять чоловіка, погоджуючись, захитали головами.
– Ну, та киньте опинатися, нам пора!
– Не дозволяйте себе обдурювати! Зараз «Компанія» вас візьме, а як тільки страйк закінчиться, вона вас вижене!
Хвилювався Петро, але штрейкбрехери слухали байдуже і холодно.
– Ну що ж, ми раді попрацювати, поки нас не виженуть, – ми люди маленькі! – заявив Андріяш Вале, що стояв збоку.