Хрестоносці

На деякий час всі знову замовкли.

А звідки ви дізналися про викрадення Юрандівни? — запитав князь.

Сама безбожність і зухвалість вчинку зробила його відомим і тут, і в нас. Дізнавшись про це, ми відслужили подячний молебень, що з лісового палацу викрадена звичайна придворна, а не котресь із рідних дітей князівського подружжя.

—Але мені все-таки дивно, що ви могли якусь придуркувату дівчину прийняти за дочку Юранда.

На це брат Ротгер відповів:

Данфельд сказав так: «Сатана часто зраджує своїх слуг, то, може, він підмінив і Юрандівну».

В усякому разі розбійники як прості люди не могли підробити Калебового листа й печаті Юранда. Хто ж це міг зробити?

Злий дух.

І знов ніхто нічого не зміг на це відповісти.

А Ротгер.пильно подивився князеві в очі й промовив:

Скажу вам щиру правду, ці запитання для мене— гострий меч у груди, бо в них вчувається підозра й недовір"я. Але я, вірячи в справедливість божу і в силу правди, питаю вашу князівську милость: невже сам Юранд підозрівав нас у такому вчинку, а коли підозрівав, то чому, перш ніж ми викликали його до Щитна, шукав по всьому пограниччі розбійників, щоб викупити у них дочку?

Мабуть... правда! — сказав князь.— Хоч би ти й приховав що-небудь від людей, то від бога не приховаєш. Я підозрівав тебе спочатку, але потім... потім став думати інакше.

Отак світло правди перемагає темряву! — сказав Ротгер.

І переможним поглядом повів по залі, вирішивши, що в головах хрестоносців більше винахідливості й розуму, ніж у поляків, і що це плем"я завжди буде здобиччю й поживою Ордену як муха буває здобиччю й поживою павука.

І, облишивши попередню чемність, підійшов до князя й заговорив голосно й настирливо:

—Заплати нам, государю, за наші втрати, наші кривди, наші сльози й нашу кров! Цей виплодок пекла був твоїм підданим, отож в ім"я бога, від якого походить влада королів і князів, в ім"я справедливості й хреста, заплати нам за наші кривди і кров!

Князь подивився на нього здивовано:

Господи! — сказав він.— Чого ж ти хочеш? Якщо Юранд ошалів і пролив вашу кров, то невже я маю платити за його шаленство?

Він, государю, був твоїм підданим,— сказав хрестоносець,— у твоїм князівстві лежать його землі, його села та його городище, в якому він ув"язнював слуг Ордену; нехай же хоч ця маєтність, ці землі та це безбожне городище віднині стануть власністю Ордену.

Правда, це не буде гідною заплатою за пролиту шляхетну кров! Правда, вона не воскресить померлих, але, може, хоч частково пом"якшить гнів божий і зітре неславу, яка інакше заплямує все ваше князівство. О государю! Орден всюди має землі й замки, надані йому з ласки побожних християнських князів, тільки тут він не має в своєму володінні жодної п"яді землі. Нехай же наша кривда, що волає до бога про помсту, буде відшкодована хоч таким способом, аби ми могли сказати, що й тут живуть богобоязливі люди.