Безтурботний

— Та вони ніякої різниці між Ґіорґі й Стефаном не бачили. Брати-цигани. Норвезькій поліції в таких випадках розібратися нелегко. — Він ошкірився і запропонував Харрі ще одну сигаретку. — Особливо коли вони в масках.

Харрі затягнувся і вирішив зробити пробний постріл:

— Так що ж тоді за чорна кішка між ними пробігла?

— А ти як гадаєш? — Симон мелодраматично примружився. — Жінка, звичайно.

— Анна?

Симон не відповів, але Харрі відчув, що залізо розжарилось і його треба кувати:

— Отже, Стефан прогнав Анну через те, що вона зустріла /адзОу не цигана?

Симон загасив сигарету і підвівся:

— Анна тут ні до чого, розумієш? Але в Анни була мати. Добраніч, Спіуні.

— М-м. Іще тільки одне запитання.

Симон зупинився.

— А що означає спіуні?

Симон розсміявся:

— Це скорочення від Брітідегтап — німецький шпигун. Але ти не парся, це не зі зла, так подекуди хлопчаків називають.

Потім він зачинив за собою двері й зник.

Вітер улігся, і до слуху долітав тільки шум руху на Фіннмарк-гате. Та все ж заснути Харрі не міг.

Беате лежала без сну і прислухалася до шуму машин, які проїздили мимо. У дитинстві вона звикла засинати під звуки його голосу. Казок, які він їй розповідав, у книгах не знайти. Він складав їх на ходу, імпровізував. Він ніколи не повторювався, хоча всі казки починались однаково і в них завжди діяли одні й ті ж персонажі — двоє злодюжок, добрий тато і його маленька героїчна донечка. І закінчувалися казки завжди щасливо: злодюжки опинялися за ґратами.

Беате ніколи не бачила батька, щоб він читав. А коли підросла, зрозуміла, що він страждав дислексією, словесною сліпотою. Коли б не це, він став би юристом, як говорила мати.

— Ось ми і хочемо, щоб ти стала юристом.

Але в батьківських казках юристи ніколи не згадувались, і тому, коли Беате оголосила, що її прийняли у Вищу школу поліції, матінка розплакалась.