І не лишилось жодного

Філіп Ломбард зі сміхом промовив:

— Що ж, це вбивство пішло не за планом!

Віра озвалася майже пошепки:

— Гадаєте… саме це мало статися?

Ломбард кивнув.

— Очікувалось, що ви знепритомнієте від переляку! Деякі люди знепритомніли б, чи не так, лікарю?

Армстронґ не ствердив однозначно. Він із сумнівом промовив:

— Гм, важко сказати. Молоді здорові особи… без серцевої слабкості. Навряд чи. З іншого боку…

Він підняв склянку з бренді, що приніс Блор. Опустив туди палець, обережно покуштував. Вираз його обличчя не змінився. Він нерішуче промовив:

— Гм, на смак нормально.

Блор погрозливо ступив уперед:

— Якщо ви намагаєтеся сказати, що я щось із цим вдіяв, то я втулю вам у вашу червону пику.

Віра, прийшовши до тями з допомогою бренді, відволікла увагу:

— А де суддя?

Троє чоловіків перезирнулись.

— Дивно… Гадав, він разом із нами прийшов.

Блор сказав:

— Я теж… Що скажете, лікарю, ви піднімались по сходах позаду мене?

Армстронґ промовив:

— Я думав, він за мною слідував… Звичайно, він змушений пересуватись повільніше, ніж ми. Він старша людина.