Тетьє ніби здивувалася:
- Подагра? Де у вас подагра?
— У мене була, — спростував Мельхіор, — у правій руці, а часом і в колінах легенько прострілює. Зараз же в мене болі немає.
У Тетьє було стурбоване обличчя; художник побачив, що звістка про подагру налякала його.
— Може, ця нова майстерня надто холодна, пане? Нам не треба економити торф, чи не так?
Мельхіор погодився з ним; їм справді не потрібно. Тому кожного вечора або в дощові дні Тетьє розпалювала вогонь у каміні. Тим не менш, подагра знову вдарила, якраз тоді, коли Мельхіор завершував замовлення радника Сюетмонда: святого Юстина, відлюдника, який утік до єгипетської пустелі. Рано вранці Мельхіора розбудили сильні болі, суглоби неможливо було зігнути. Та все ж він переміг і взяв пензель в руки. Через годину рука заніміла і викривилася, а сили не було, він марно тер її і масажував. Коли Тетьє зайшов з сніданком та пивом, він побачив художника, який скорчився на табуреті перед мольбертом. Він подивився на нещасну руку, і в його голосі було велике занепокоєння.
— Знову біль? - запитав він.
Мельхіор кивнув.
- Пройде, подагра приходить і відходить.
Він штурхнув Тетьє в бік здоровою лівою рукою.
— Не будь дурнем, мій хлопчику, існують такі хвороби, як і шершні, отруйні змії та лихварі.
Тетьє обурилася:
— Але з цим треба щось робити! - Він підскочив до полиці. – Ось же ліки, зроблені Вареннячком.
Він подав горщик маляреві й зняв міхур: вони по черзі понюхали — запах був різкий.
— Треба запити теплим вином, — сказав Мельхіор. – Якби тільки людина могла проковтнути тепле вино вранці.
Тетьє докірливо підняв руку:
— Будьте розсудливим, майстре, півзаходи тут не допоможуть.
Він вибіг і за мить повернувся з гарячим червоним вином, налив його в кубок, додав трохи сіро-зеленого порошку, розмішав і втиснув чашу в ліву руку Мельхіора.
ebooksa