- Існує братство, - сказав Орлі. - Воно таємно працює серед інших людей, таємно готується до майбутнього і вже живе за законами того майбутнього.
Він показав на блискучий золотий Рай і три сонячні язичницькі фігури триптиха.
- Без гріха? - запитав Мельхіор, затамувавши подих.
Орлі кивнув. На якусь мить Мельхіор опустив погляд:
- А жінки?
Він не бачив усмішки Орлі, але голос художника був спокійним.
- У братстві є чоловіки й жінки, і між ними існує власне таїнство любові... - Знову в голові Мельхіора загуркотіли збентежені запитання, але він мовчав, помітивши вагання Орлі. Чоловік з Антверпена, здавалося, задумався, а потім сказав, наче прийняв рішення:
- Слухай. Якщо пообіцяєш тримати це в таємниці, я можу, якщо ти хочеш, познайомити тебе із Великим магістром братства, який випадково перебуває зараз в нашому місті.
- Я хочу цього! - майже сердито крикнув Мельхіор.
Він заплющив очі й знову побачив перед собою вулицю, повну пишних жінок з оголеними плечима, відчув теплу піну й сатанинську спокусливість ванн із переодягненими підлітками. Невинність, подумав він, невинність і порятунок.
Герлах Орлі, здавалося, зрозумів потрясіння співбесідника. Він лагідно поклав руку на плече Мельхіора.
- Заспокойся, - сказав він, - і для тебе мине гроза...
- А як же я тут житиму тим часом, - затинаючись, промовив Мельхіор, - без зневаги, особливо в собі?
Чесне, оточене світлою бородою обличчя Орлі знову посміхалося.
- Це правда, і треба сказати, що твоя дивна поведінка всім впадає в очі. Однак перший закон посвяченого полягає в тому, щоб не виділятися. Живіть зі своїми братами по гільдії по-їхньому, не цурайтеся їхнього шляху, як у серйозних справах, так і в пустощах. Бо вони скоса дивляться на того, хто збивається з єдиного, як вони самі вважають, шляху, що робить їх щасливими. Бери участь з ними в усьому, але міцно тримай душу в руці.
Тож Мельхіор знову почав з’являтися серед антверпенських художників, він їв за їх столом, він також кілька разів за платив за їхню випивку; звісно, він зробив це з такою недбалістю, яку собі нав’язав, але брати-художники не були недовірливими чи злими, вони обдурили його лише тому, що, на їхню думку, він надто прагнув віддатися платним задоволенням великого міста.
Лише один в"їдливо поглузував:
- Той, хто пхає свого носа в усі отвори, вимазує його лайном, ви ж вже це виявили, майстре Хінтам?
Вони сміялися й пили далі, відчуженість, здавалося, було подолано. Голова де Вінк поздоровив Мельхіора з гарним уловом на березі Шельди, хоча той усе ще відчував у його грайливій теплоті зерно заздрості. Орлі й він ледь переглянулись. Мельхіор чекав знака, який дасть йому Орлі - знак про зустріч з Великим Майстром.
Так минув тиждень, аж одного ранку Орлі прошепотіли йому біля галереї:
ebooksa