— Мені здалося, чи я почув нотку гіркоти в твоєму голосі? Що трапилося, синку? Раніше тобі це пекло подобалося… Старішаєш?
Я зробив іще ковток.
— Вже постарішав, Жароху. Вже постарішав. І втомився.
Я, мабуть, піду.
Декілька секунд він удивлявся мені в очі — пересвідчувався, що моє «піду» означає саме те, що я мав на увазі.
Не з халупи я вирішив іти, не у відпустку. Я вирішив іти з Контори. Далеко й назавжди.
Нарешті пересвідчився. І змінився. Милий дідусь із люлькою миттєво перетворився на справжнього Жароха — зібраного, міцного, з холодним пронизливим поглядом.
Навпроти мене сидів великий і жахливий Жарох власною персоною. Навпроти мене сиділа сама смерть. Нарешті я знову побачив істинне обличчя свого названого батька — я побачив обличчя звіра. Посміхнувся йому й весело поцікавився:
— Влаштуємо бійку? Подивимося, чи перевершить учень свого вчителя? Давай у стилі кунг-фу — я таке в якомусь фільмі бачив… А, ні, у мультику. Так і називався: «Панда Кунг-Фу». Ти не бачив? Дуже раджу, веселий такий мультик…
Жарох стійко вислухав усю цю маячню, потім тихо сказав:
— Джокере, ти чудово знаєш, від нас неможливо піти.
Живим.
— А ви спробуйте зупинити, — запропонував я. І раптом Жарох розслабився. Зітхнув, відкинувся в кріслі, заплющив очі й одразу ж знову постарішав.
— Тебе ж уб’ють, — зовсім тихо, ледь не пошепки попередив він.
— «Не ходіть туди, вас там уб’ють», — процитував я у відповідь, — знаємо, чули. Навіть читали щось таке.
Жарох поглянув на мене з жалем. І з байдужим уже відчаєм повторив:
— Тебе уб’ють.
— Подивимося, — знизав плечима я й дістав із кишені «Стєчкіна», — принаймні звідсіля я вийду. І, будь ласка, не нацьковуй на мене своїх крокодилів. Вони — собаки, вони ні в чому не винні. Неприємно було б їх убивати.
Жарох знову заплющив очі й відкинувся у кріслі. Він так нічого й не відповів. Я піднявся й вийшов надвір. Крокодили були на своїх місцях, але на мій вихід жодної уваги не звернули. Я не боявся їх. Уже не боявся. І єдиним важким поглядом, який я відчував на своїй спині, виходячи за хвіртку, був погляд мого любого шефа.
Я пройшов до кінця кварталу, завернув за ріг, зупинився.