Операція «Кришталеве дзеркало»

Збигнев Ненацкий Операція «Кришталеве дзеркало»

В основу повісті лягли достовірні події і факти, що мали місце в Польщі у 1946–1947 роках. З дозволу керівництва органів управління держбезпеки я ознайомився із справами, позначеними шифрами «Кришталеве дзеркало» та «Дунай», завдяки чому з"явилася ця повість, яка, сподіваюся, зацікавить читачів. Персонажі її не вигадані, я лише змінив їхні імена. Деякі сторінки книжки — це справжні документи й донесення, взяті мною із справ. Я не торкався тільки тих подій, що могли б видатися читачам занадто вже неймовірними. Обставини захоплення ватажків банди насправді були набагато драматичнішими, ніж ті, що їх я описав у повісті. Я обмежився тут розповіддю тільки про одну подію…

Збігнєв Ненацький

2010-01-01 uk pl Євген Литвиненко MVV doc2fb, FB Editor v2.0, ImageFB2 2010-01-01 MVV 2C785A9D-97C3-49DF-B0F9-D1F6517CFF07 1.0 "Молодь" Київ 1977 Збигнев Ненацкий ОПЕРАЦИЯ «ХРУСТАЛЬНОЕ ЗЕРКАЛО» Повесть Перевел с польского Евгений Петрович Литвиненко (На украинском языке) Художнє оформлення В. К. Авраменка Редактор Ю. Г. Попсуєпко Художній редактор В. І. Пойда Технічний редактор М. Г. Чередник Коректори Р. О. Кондрацъка, О. І. Литовко. Здано на виробництво 2.VI. 1976 р. Підписано до друку 24.VIII. 1976 р. Формат 84X108 1/32. Папір друк. № 3 Умовн. друк. арк. 6,72. Обл. — вид. арк. 7,37 Тираж 65000. Зам. 6—998. Ціна 38 коп. Ордена «Знак Пошани» видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь». Київ, Пушкінська, 28. Головне підприємство республіканського виробничого об"єднання «Поліграфкнига» Держкомвидаву УРСР, Київ, Довженка, 3.

Збігнєв Ненацький

ОПЕРАЦІЯ «КРИШТАЛЕВЕ ДЗЕРКАЛО»

Перекладено за виданням:

Zbigniew Nienacki, Worek judaszow, Warszawa, 1961

«26 квітня 1946 року

поблизу кляштора в

Домброві Р-ського

повіту знайдено

англійський парашут.

Незважаючи на

дотримання нами

таємниці, чутка про

знайдений парашут

розійшлася дуже далеко…»

(З рапорту повітового

управління держбезпеки в Р.)  

ад ранок Альберт сів у купе, в якому їхала вродлива жінка у каракулевій шубі. Спершу він не звернув на неї уваги. За вікнами поїзда займався мокрий квітневий день, у купе стояла задуха від запаху махорки, під стелею жевріла маленька лампочка, кидаючи рожевувате світло на змучені дорогою обличчя пасажирів.

Коло вікна, поклавши щоку на яскраву обкладинку детективного роману, куняв опасистий ксьондз, певне, сільський священик, який їхав провідати родичів; з великого кошика, що стояв у нього під ногами, стирчала закривавлена індича шия. Навпроти ксьондза, розкинувши лікті на столику, сидів худий чоловік у рогових окулярах. Він невпинно щось жував: спочатку у віконній заглибині лущив кулаком лісові горіхи, потім витяг із портфеля круто зварені яйця, ковбасу, хліб, тепер смакував цукерки і шоколадки.

Він їв отак цілих чотири станції, дратуючи голодного Альберта.