— Будь обережний. Засиплешся сам, підведеш мене, зірвеш усю операцію.
Міколай образився.
— Тобі здається, що ти розумніший за всіх. Тричі на день приймаєш ванну, за кімнату платиш доларами. Ось новий стиль твоєї роботи.
— Звідкіля ти знаєш?
— Тутешні панійки нашіптують одна одній. Дружина лікаря — дружині адвоката, дружина адвоката — дружині аптекаря і так далі, і так далі: «Ох, який він вродливий, оцей англієць, який елегантний!» Навіть у ресторані був. Ти і в кляшторі так поводився? — глузував Міколай.
— Ото вже відразу й англієць? Долари? Та тепер кожен спекулянт платить доларами.
— Ти забув про ванну. «Це не поляк, як такий чепурун», — гомонять.
— Хто тобі про це розказував?
— Приятелька твоєї господині. Кравчиня. У неї майстерня на базарному майдані.
— Хто вона насправді?
— Кравчиня. Дама з демімонду.[16] Полюбляє все, що пахне небезпекою. Підіграє Рокиті, підіграє Ярузі. Якщо, скажімо, Яруга хоче дізнатися, куди запропастився його співробітник, вона розвідує й повідомляє, де й коли його стукнули. І ті й ті про неї знають. І тим і тим вона на руку.
— Зрозуміло. — Альберт кашлянув.
— Що зрозуміло?
— Нічого. Говори, говори.
— Мені більше нема чого сказати.
Однак Міколай розповідав далі. Альберт слухав неуважно, п"яте через десяте, аж поки, нарешті, заснув.
Міколай штовхнув його під бік. Альберт через силу розплющив очі.
— У мене є дві ампули кофеїну. Хочеш? — запропонував Міколай.
Альберт простяг руку. Міколай увімкнув світло в машині, з тайника поряд з годинником дістав ампули, відламав скляні головки. Альберт вилив кофеїн на язик, ковтнув. Відчув у роті страшенну гіркість.
— Ти дуже втомлений, аж позеленів увесь, — пожалів його Міколай.
ebooksa