— Да! Ты! — підібгавши мальовані помаранчевим кольором губи, з притиском проказала «русачка».
— Ні на якому! — відповіла Свєтка. По класу прокотилася хвиля вже цілком відчутного сміху. Світлана неуважно ковзнула поглядом навкруги і виправилася: — Я не думаю словами…
— Напоминаю для тех, кто забыл, — тріумфально обвела очима клас учителька, — идёт урок
Клас уже розвеселився на всю котушку і мало не повзав від реготу. Свєтка трохи почервоніла і сіла на місце, бурмочучи під ніс:
— Думати словами — це примітивно і дуже повільно…
Вчителька тим часом підійшла до дошки і, продовжуючи якусь недочуту нами тему, вивела на дошці каліграфічним почерком:
Омонимы
І проказала, звертаючись до класу:
— Успокаиваемся! Вспоминаем программу пятого класса!
А потім, не чекаючи відповіді, не менш каліграфічно написала:
КЛЮЧ журавлей
КЛЮЧ от дверей
Из-под земли бил КЛЮЧ
— Так кто нам прояснит значение слова «омоним»? — вона оглянула вже мовчазну аудиторію і зупинила погляд на Свєтці.— Может, ты, Светлана?
Свєтка зітхнула і знову підвелася:
— Омонимы, — нудним завченим голосом почала вона, — разные по значению, но одинаковые по написанию и звучанию слова.
І зненацька додала:
— Тільки це ваше «арістотелєвське опрєдєлєніє» — дурня повна!
У вчительки брови поповзли вгору.
А Свєтка тим часом рішучими кроками попрямувала до дошки і, зупинившись біля вчительки, подивилася їй просто в очі та проказала:
ebooksa