— Повірте, містере Фасберже, я й гадки не мала… Я думала, що репортаж заборонено. Відтоді я навіть і не чула про Пола Дарка…
— Зараз ви підете туди, — твердо промовив Фасберже, тицьнувши пальцем у напрямі головної зали аеропорту, де за кордоном поліції юрмилися репортери, — і зробите заяву для преси. Ви скажете, що надрукований в “Очевидці” репортаж від початку й до кінця брехливий і що фірма “Черіл” порушує судову справу про наклеп. Оце і все. На жодні запитання не відповідайте. Зрозуміло?
— Так, зрозуміло, — відказала дівчина, спантеличена й трохи налякана гнівним тоном Фасберже. — Але ж, по суті, репортаж правдивий. Все воно так і було…
Обличчя Фасберже перекривилось од люті.
— Ваше діло сказати, що це брехня! — гримнув він. — Брехня від першого до останнього слова, хоч би який він був правдивий. А тепер ідіть і скажіть про це!
Дівчина невпевнено рушила до дверей. В цю мить наперед виступив Скотт Френкел і простодушно, зовсім по-хлоп’ячому всміхнувся.
— Містере Фасберже, — сказав він. — Я представник Рея Сомерса. Може б, краще мені самому поговорити з репортерами?
Фасберже злісно зиркнув на нього.
— Вас це не обходить, — роздратовано відрубав він. — Це наші внутрішні справи. Я дам собі раду й без втручання американців.
Френкел знічено відступив.
Мері Стенз вийшла з вітальні й попростувала до головної зали. Репортери натиснули на поліцейський кордон і подалися вперед. На хвилину залу сповнив лемент багатьох голосів, що, перебиваючи один одного, вигукували запитання. Та дівчина стояла мовчазна й незворушна, і гомін поступово вщухав. За хвилину в залі запала цілковита тиша.
— Панове, — промовила Мері, силкуючись подолати нервовий дрож. — Я маю сказати вам лише дві речі. По-перше, репортаж “Очевидця” про так звану аферу “Врододій” — це чистісінька вигадка. По-друге, фірма “Черіл” порушує проти журналу “Очевидець” судову справу про наклеп.
— Запитання! — вигукнув чийсь голос. — Чи будете відповідати на запитання?
— Чи правда, що ви стали красунею завдяки гормональним ін’єкціям?..
— Чи вживали ви коли-небудь “Врододій”?..
— Скільки заплатив вам “Очевидець” за шпигунство?..
Дівчина похитала головою і швидко пішла назад до вітальні.
— Ну? — крижаним тоном спитав Фасберже.
— Я сказала… — стомлено відповіла вона. — Сказала все, як ви звеліли.
— Гаразд. — Він обвів присутніх сердитим поглядом. — Звідси ми поїдемо до адвокатів фірми. Я роздмухаю таку справу, якої ще ніколи не було, і розпочну негайно, сьогодні ж. Місіс Белл, влаштуйте, будь ласка, щоб нас провели до автомобільної стоянки.