— Нове видання? — запитав я непевно, марно намагаючись пригадати твори Хосе Браго — список їх зробила мені Катерина.
— Але ж, сеньйоре адвокате! Я бачу — ви взагалі не цікавитесь моєю справою! Адже це новий роман!
Вона зірвалася з крісла, схопила книжку і тицьнула пальцем у напис на обкладинці: «Перше посмертне видання».
— Даруйте. У мене дуже болить голова, — намагався я виправдатись. — То знову щось знайшли? Здається, вже п"ята книжка за три роки?
— Разом з томом оповідань — сьома! І погляньте! Тираж двісті п"ятдесят тисяч! До того готуються переклади.
— Вважають, що вона стане бестселером[1].
— А мені що з того? Це грабіж! Таке багатство!.. Чи знаєте ви, що Варнер екранізує «Сутінки»? А «Дощ» уже поставили тридцять два театри! В Лондоні, Парижі, Москві, Нью-Йорку! Я вже не знаю, що мені робити! Адже це розбій! А ви навіть не познайомилися з цією справою! Вже півроку ми тупцюємо на одному місці! Я не дам обкрадати моєї дитини!
— Справа дуже важка, щоб не сказати… безнадійна. Я вивчав заповіт… Він складений за всіма вимогами закону. Нотаріусові Коста можна цілком довіряти…
Вона нервово сіла в крісло.
— Ну. Й що з того?! Ви сидите склавши руки! Адже Хосе був не сповна розуму! Або ж п"яний… Я певна цього!
Голова не переставала боліти. Я не міг зібрати докупи думок і тому тільки повторив:
— Коста можна цілком довіряти.
— Чому ви захищаєте нотаріуса? Адже ви ведете мою справу! Мій чоловік казав, що коли ви схочете, то все зможете!..
Ця жінка вже мені обридла гірш печеної редьки. І подумати лишень — коли зустрів її вперше, вона здалася мені симпатичною! Хоч і правда — вона таки вродлива і зграбна, дарма що повнява. Але зараз мені було байдуже до її вроди. Голова розривалася з болю.
— Коли ви незадоволені з того, як веду я справу, можете передати її іншому адвокатові, — сказав я сухо.
Сеньйора де Ліма схопилася з крісла.
— Саме тому… — почала вона, але завагалася й сіла знову. — Ви, напевно, мене розумієте? — мовила примирливо. — Я аж ніяк не хотіла сказати, що не довіряю вам. Але для мене ця справа ясна, як божий день. Хосе був алкоголік. Останні роки перед смертю він непросипно пиячив. Хіба людина, хвора на білу гарячку, може відповідати за свої вчинки?
— Медичний висновок не підтверджує цього. Судячи з нього, ваш колишній чоловік помер від раку.
— Байдуже, від чого він помер. Від гарячки чи від раку… Я не наполягаю. Але він міг бути в стані запаморочення, коли складав отой безглуздий заповіт.
— Нотаріус Коста… — почав я через силу.
ebooksa