— Власне… нічого особливого, — де Ліма збентежився ще дужче. — Просто втомився від навчання. Як це часто буває… Ну й, до того… у такому віці молодь переживає все дуже сильно.
— Що ж сталося?
— Та нічого… Просто знедавна він поводився… сказати б…
— Ненормально? Бешкетував?
— Атож. Саме так. Крім того, вплив поганого середовища… Друзів, дівчат… Ви знаєте, як це буває. Ну, і нервове виснаження. Лікар радив послати його до санаторію.
— Де ж він? — допитувався я.
— Бачте… Він пробув у санаторії заледве два тижні… Позавчора нам сповістили, що Маріо втік. Ото дружина й поїхала…
— У поліцію заявили?
— Ні… ні… Ми здогадуємося, де він. Це вже… не вперше. Дружина поїхала по нього.
— Куди?
— Ми гадаємо, що він у брата.
— Священика Альберді?
— Авжеж, у нього…
— Я був там сьогодні вранці. Альберді мені нічого не казав… Навпаки — він запрошував вас приїхати втрьох до нього. То, виходить, це — щоб одвести очі?
— Ні, ні. Що ви… — квапливо заперечив він.
— А може, Маріо в інституті Бурта?
Де Ліма поглянув на мене з тривогою.
— Ні. Напевно, ні… Я думаю — Маріо ще не дістався до Пунто-де-Віста. Але він прийде туди неодмінно. Дружина привезе його. Можливо, вже завтра вони й повернуться.
— Ви впевнені?
— Та… ні… — мулився він. — Можливо, Маріо перебуде в Альберді кілька день. Але дружина приїде завтра!
ebooksa