— Незабаром переконаємося! Я постараюся сьогодні ж дістати дозвіл на ексгумацію.
Катерина насупилась. Раптом, ніби їй сяйнула нова думка, промовила:
— Цілком імовірно, що в домовині можуть лежати останки іншої людини. Коли це й справді містифікація… Уявляю собі! Оце історія…
— Якщо скелет добре зберігся, труднощів з ідентифікацією не буде. Чотирилітнім хлопчиком Браго був поранений…
— Я знаю… Тоді ж загинули і його батьки. Отже, це може бути доказом?
— Авжеж. У нього вибито два ребра. Судовомедичному експертові це неважко встановити.
— Тим-то й ба, що від таких травм, заподіяних у ранньому дитинстві, може й сліду не лишитися. Я консультувався в знайомого експерта. Але, кажучи відверто, я все-таки не вірю, щоб Боннард зайшов так далеко… Щоб видатний учений…
— Я теж так гадаю, — кивнула головою Катерина. — Але факт залишається фактом: у своїх творах Браго, сказати б, досить дивно заглядає в майбутнє. Та ти нічого не їси!
Вона поклала мені кілька шматочків шинки.
— Отже, ти гадаєш, що випадковість відпадає? — запитав я перегодя, облишивши їсти.
— У принципі випадковості не можна відкинути ніколи! Але в даному разі її, здається, немає. Невідповідність, виявлена сеньйором де Ліма, не єдина. Правду кажучи, я ніколи б не звернула уваги на ці дерева. Звідки можна знати, в якому місті, на якій вулиці та коли їх посаджено?..
— А що в тебе за відкриття? Бо коли йдеться про вулицю Блек Рівер, то це все-таки може бути збіг обставин.
Катерина пішла до спальні й повернулася з двома книжками — з них виглядали паперові закладки.
— Глянь! Ось тут! — розгорнула вона одну з книжок і показала підкреслений у тексті рядок якогось вірша.
— «… Змете останній зжовклий слід осінній», — прочитав я вголос. Слово «зжовклий» було підкреслене двічі.
— Я не зовсім розумію, — промовив я, глянувши на Катерину.
— Це рядок з вірша Уїллера в перекладі Стелли Ріберо. Отже, цитуючи це місце, Браго скористався виданням 1996 року. Воно дещо відрізняється від першого, що вийшло 1989 року. Зокрема, слово «жовтий» перекладачка замінила словом «зжовклий».
— Розумію. Якщо Браго помер у 1994 році, то він не міг читати другого видання. Але, можливо, правку вніс редактор «Порога безсмертя».
— Перевірити неважко. Але якщо це навіть зробив редактор, то три інших приклади змушують замислитись.
Катерина знов розгорнула книжку.