— Хосе Браго?
— Авжеж. Ми познайомилися з ним в інституті Бурта. Я рецензувала книжки Браго для професора Боннарда. Я познайомилася там і з його сином.
— Сином Хосе Браго?
— Так. Щоправда, я не бачила Маріо вже років сім, але він мене, мабуть, пам"ятає…
— Ви питали про адвоката Еспінозу? — не дуже ввічливо урвав Альберді. — На жаль, його тут немає…
— Я приїхала з ним разом автомобілем, — пояснила Катерина. — Ми стукали до вас. Нікого не було. Еспіноза мав чекати вас. Я вийшла вам назустріч…
— На жаль… Очевидно, він кудись пішов…
— Я не знаю тепер, що мені й робити…
Альберді явно хотів спекатися небажаної гості.
— Мабуть, він пішов шукати вас… Можливо, чекає в машині… Коли він ще прийде, то я скажу, що ви були.
— Я чекатиму біля машини, — вагаючись мовила Катерина.
— Гаразд. Я скажу.
— На добраніч, панотче.
— На добраніч.
Альберді зачинив двері на засув і повернувся до кімнати.
— Приходила твоя таємнича незнайома, — прошепотів він Маріо. — Каже, що ти її знаєш…
— Я чув… Щось пригадую.
— То, може, краще її затримати?
— Не знаю. Еспіноза — це мамин адвокат.
— Ти йому не довіряєш?