– Я певен, що підтвердить. Чом би йому й не підтвердити?
– Я не знаю, сеньйоре Мартін. Існує причина, з якої, на вашу думку, він може цього не підтвердити?
– Ні.
– Отже, тему вичерпано.
Маркос і Кастело дивилися на мене так, ніби не чули від мене нічого, крім брехні, відтоді, як ми тут сіли.
– Щоб остаточно її закрити, чи не могли б ви прояснити нам природу тих проблем, які обговорювали вчора ввечері з тим видавцем невідомої національності?
– Сеньйор Кореллі покликав мене для того, щоб зробити пропозицію.
– Пропозицію якого характеру?
– Професійного.
– Розумію. Ішлося про те, щоб написати для нього книжку, якщо я не помиляюся?
– Саме так.
– Скажіть мені, це для вас звична практика, що після робочої зустрічі ви залишаєтеся на ніч у, скажімо, своєї договірної сторони?
– Ні.
– А проте ви мені сказали, що залишилися на ніч у домі того видавця.
– Я залишився тому, що почувався не дуже добре й боявся, що не зможу дістатися додому.
– Вам стало погано після вечері?
– Останнім часом у мене були проблеми зі здоров’ям.
Ґрандес засмучено кивав головою.
– Запаморочення, головний біль… – пояснив я.
– Але, схоже, тепер ви почуваєтеся краще?