Гра янгола

– І як же примудрився втопитися чемпіон із плавання? – запитав я.

– Не менш цікаво, де він утопився. Труп сеньйора Марласки знайшли в ставку на асотеї Водного резервуару в парку Сьюдадела. Ви знаєте те місце?

Я проковтнув слину й кивнув головою. То було саме те місце, де я вперше зустрівся з Кореллі.

– Якщо ви його знаєте, то також повинні знати, що це такий собі ставок, глибина якого не перевищує один метр тоді, коли він повний по вінця. У той день, коли там знайшли мертвого адвоката, ставок був наполовину порожній і його глибина була не більшою за сімдесят сантиметрів.

– Чемпіон із плавання не може втопитися на сімдесятисантиметровій глибині за будь-яких обставин, – погодився я.

– Так само думав і я.

– Були й інші думки?

Сальвадор посміхнувся гіркою посмішкою.

– Почнімо з того, що він навряд чи втопився. Лікар судової медицини, який робив розтин трупа, знайшов у його легенях трохи води, але зробив висновок, що смерть настала внаслідок зупинки серця.

– Не розумію.

– Коли Марласка впав у ставок чи коли хтось його туди штовхнув, його тіло було охоплене полум’ям. На ньому були опіки третього ступеня – на грудях, руках та обличчі. Судовий лікар дійшов висновку, що тіло горіло не менш як хвилину перед тим, як увійшло в контакт із водою. Рештки, знайдені в одежі адвоката, указували на присутність якогось розчинника в тканині. Марласку спалили живцем.

Мені знадобилося кілька секунд, щоб усе це усвідомити.

– Навіщо це хтось зробив?

– З ним за щось поквиталися? Проста жорстокість? Самі обирайте. Як на мене, то хтось хотів затримати процес упізнавання тіла Марласки, щоб вигадати час і збити зі сліду поліцію.

– Хто?

– Жако Корбера.

– Імпресаріо Ірен Сабіно.

– Який зник у той самий день, коли помер Марласка, з усіма тими грішми, які адвокат мав на своєму рахунку в Іспанському колоніальному банку й про які його дружина нічого не знала.

– Сто тисяч французьких франків, – уточнив я.

Сальвадор подивився на мене, заінтригований.