Час смертохристів. Міражі 2077

За столом побачили спалах.

— Що це? — спитав отець Іван.

— Феєрверк, мабуть, — відповів Аскольд. — Діти пустують.

Невінчаний запитально подивився на Гайдука, який уже повернувся до столу, але нічого не сказав.

Згасаючий день наповнювався сутінками, перші зорі проступили на небосхилі. Гайдук і Невінчаний почали прощатися. Аскольд, отець Іван і Божена вирішили провести гостей до КПП.

Вийшло так, що Гайдук трохи відстав і опинився поряд з Боженою.

— Ви хотіли поговорити...

— Це довга розмова. Іншим разом, — вона глянула йому у вічі, й він відчув, що йдеться про щось дуже важливе.

Йшли мовчки, потім він узяв її руку. Божевільна ідея стрельнула йому в голову.

— Хочете... піти звідси? — спитав, не дивлячись на дівчину. Вона міцно стиснула його руку.

— Хочу.

— Можете пожити в мене. Поїхали зараз.

— Ні, ні, зараз я не можу, — злякалася Божена.

— Коли?

— Через кілька днів.

— Добре.

— Але це непросто — тихо мовила вона. — Зрозумійте: ми — в"язні. Мене так просто не відпустять.

— Владнаємо, — жорстко сказав Гайдук. — Поки це в моїх силах.

Йому захотілося покласти долоню на її волосся. Ледве стримав себе.

Отець Іван благословив гостей на дорогу.