Першому гравцеві приготуватися

22
18
20
22
24
26
28
30

Монітор гри «Pac-Man» був темним і до нього був приклеєний знак «Не працює». Чому Галлідей включив у симуляцію зламану гру? Чи це була просто ще одна атмосферна деталь? Заінтригований, я вирішив досліджувати далі.

Я відтягнув шафу гри від стіни і побачив, що кабель відключений від мережі. Я включив його назад у розетку і зачекав, поки гра завантажиться. Все ніби працювало нормально.

Коли я засовував автомат на місце, то дещо помітив. На верхній частині корпуса, на металевих скобах, які утримували скло, лежав один четвертак. Дата на монеті — 1981 рік, коли був випущений «Pac-Man».

Я знав, що у вісімдесятих було прийнято класти четвертак на автомат, щоб зарезервувати за собою наступну гру. Але коли я спробував його взяти, то не зміг зрушити. Він наче був приварений.

Дивно.

Я кинув табличку «Не працює» на сусідній автомат «Galaga» і подивився на монітор, який демонстрував лихих привидів гри: Інкі, Блінкі, Пінкі і Клайда. У верхній частині екрана показувався найкращий результат — 3,333,350 очок.

Кілька речей були дивними. У реальному світі автомати «Pac-Man» не зберігали рахунок, якщо були відключені від живлення. І лічильник повинен був обнулитися після 1,000,000 очок. Але ця машина відображала рахунок у 3,333,350 очок — не вистачало всього 10 очок до найвищого можливого результату в «Pac-Man».

Єдиний спосіб побити цей рахунок — зіграти ідеальну гру.

Я відчув, як мій пульс пришвидшився. Я таки щось знайшов. Свого роду великоднє яйце, приховане всередині цієї старої монетної відеогри. Це не було те саме великоднє яйце. Просто якесь великоднє яйце. Свого роду виклик або головоломка, яку, я був майже впевнений, створив і розмістив тут Галлідей. Я не знав, чи вона мала щось спільне з Нефритовим ключем. Це взагалі могло бути не пов’язано з «яйцем». Але був тільки один спосіб дізнатись.

Потрібно зіграти ідеальну гру «Pac-Man».

Це було непросто. Потрібно було зіграти всі 256 рівнів відмінно, аж до фінального розділеного екрану. І з’їсти всі можливі точки, енерджайзери, фрукти і всіх привидів, які зустрінете по дорозі, не втративши жодного життя. За шістдесят років в історії гри було задокументовано менше двадцяти ідеальних ігор. Одна з них, найшвидша ідеальна гра коли-небудь зіграна, належала Джеймсу Галлідею — всього чотири години. Він зробив це на оригінальному автоматі «Pac-Man» в кімнаті відпочинку «Gregarious Games».

Я знав, що Галлідей любив цю гру, тому вивчив «Pac-Man» досить добре. Але мені не вдалося зіграти ідеальну гру. Звичайно, я ніколи насправді сильно не старався. Досі не було вагомих причин.

Я відкрив свій щоденник Грааля і розгорнув всі дані про «Pac-Man», які зібрав. Оригінальний код гри. Не скорочена біографія дизайнера, Тору Іватані. Кожен написаний до гри посібник. Кожен епізод мультсеріалу «Пекмен». Інгрідієнти пластівців «Pac-Man». І, звичайно ж, схеми. У мене було повно схем та діаграм гри, і сотні годин архівованих відео з кращими гравцями «Pac-Man» в історії. Я вже вивчив багато цього матеріалу, але пройшовся знову, щоб освіжити пам’ять. Тоді згорнув щоденник Грааля і зміряв поглядом автомат перед собою, як стрілець оцінює суперника.

Я потягнувся, покрутив головою і шиєю, та похрустів кісточками пальців.

Коли я опустив четвертак у лівий слот гри, вона видала знайомий електронний біп!. Я натиснув на кнопку «Перший гравець», і на екрані з’явився перший лабіринт.

Правою рукою я обхопив джойстик і почав грати, лабіринт за лабіринтом керуючи своїм протагоністом у формі піци. Вака-вака-вака-вака.

Моє синтетичне оточення розчинилося, коли я зосередився на грі і загубився у древній двовимірній реальності. Як і з «Dungeons of Daggorath», я зараз грав у симуляцію в симуляції. Гру в грі.

* * *

У мене було кілька невдалих спроб. Я грав протягом години або навіть двох, а тоді робив одну невелику помилку і вже потрібно було перезавантажувати машину і починати все спочатку. Але зараз була моя восьма спроба, і я грав вже шість годин поспіль. Я був в ударі, наче Доккен. Поки що гра йшла ідеально. Двісті п’ятдесят п’ять рівнів і жодної помилки. Мені вдалося з’їсти всіх чотирьох привидів і всі енерджайзери (до вісімнадцятого лабіринту, коли вони перестають синіти) і зібрати кожен бонусний фрукт, пташку, дзвіночок та ключ, при цьому не втративши жодного життя.

Це була найкраща гра в моєму житті. Так і було. Я відчував це. Все було на своєму місці. Це був мій зоряний час.

У кожному лабіринті, трохи вище стартової позиції, була пляма, де можна було «сховати» Пекмена до п’ятнадцяти хвилин. У цьому місці привиди не могли його знайти. Завдяки цьому прийому мені вдалося за останні шість годин зробити дві швидкі перерви на їжу і туалет.