Якщо це так, то вони не знають, що для відкриття Третіх воріт потрібен якийсь трюк. І це пояснює, чому вони досі не знайшли «яйце».
Я повернувся в храм і поклав гітару на вівтар. Щойно я це зробив, комп’ютери навколо мене почали видавати какофонію звуків, наче налаштовувався оркестр. Шум досяг крещендо, а тоді різко затих. Спалах світла на вівтарі — і гітара перетворилась у Кришталевий ключ.
Коли я взяв ключ, прозвучав сигнал і мій рахунок на Табло збільшився на 25 000 очок. Додаючи 200 000 очок, які я отримав після проходження Других воріт, мій загальний рахунок дорівнював 353 000, на одну тисячу більше, ніж у Сорренто. Я повернувся на перше місце.
Але я знав, що не час радіти. Я швидко оглянув Кришталевий ключ, нахиляючи його, щоб вивчити блискучу грановану поверхню. Я не побачив ніяких слів, але знайшов невелику монограму, вигравірувану в центрі ручки ключа — одну каліграфічну літеру «А», яку одразу впізнав.
Така літера «А» з’являлася на першому листі персонажа «Dungeons & Dragons» Джеймса Галлідея. Ця монограма також була на темному одязі його знаменитого аватара Анорака. І я знав, що ця ж емблема прикрашала передні ворота Замку Анорака, неприступної фортеці його аватара.
У перші кілька років Полювання мисливці як голодні мухи зліталися в будь-яке місце ОАЗи, яке могло бути тайником трьох ключів. А особливо планети, створені самим Галлідеєм. Головною серед них була планета Хтонія, детальне відтворення фентезійного світу, яке Галлідей створив для кампанії «Dungeons&Dragons». А також місце, де відбувалася дія його ранніх відеоігор. Хтонія стала Меккою мисливців. Як і всі інші, я відчував обов’язок здійснити туди паломництво, аби відвідати Замок Анорака. Але замок був неприступним і так було завжди. Ніхто, за винятком самого Анорака, не міг зайти.
Але тепер я знав, що повинен бути спосіб увійти в Замок Анорака. Оскільки Треті ворота були заховані десь всередині.
Коли я повернувся на корабель, то встановив курс на Хтонію у Секторі-10. Тоді включив канали новин, бажаючи перевірити безумство ЗМІ щодо мого повернення на перше місце. Але мій рахунок не був головною новиною. Ні, великою новиною було те, що в другій половині дня сховок великоднього яйця Галлідея було, врешті-решт, відкрито світу. Він перебував десь на планеті Хтонія всередині Замку Анорака. Вони знали це, тому що вся армія «шісток» тепер розташовувалася там.
Вони прибули того ж дня, незабаром після того, як я пройшов Другі ворота.
Я знав, що такий час не був збігом. Мій прогрес спонукав «шісток» припинити свої таємні спроби пройти Треті ворота, і вони зробили його місце розташування публічним, забарикадувавши, перш ніж я або хтось ще зможе до нього дістатися.
Коли через кілька хвилин я прибув на Хтонію, то під маскуванням зробив обліт замку, просто щоб оцінити ситуацію. Все було навіть гірше, ніж я уявляв.
«Шістки» встановили над Замком Анорака якийсь магічний щит, напівпрозорий купол, що повністю накривав замок і область навколо нього. Усередині щита була вся армія «шісток». З усіх боків замок оточили численні війська, танки, зброя і транспортні засоби.
Кілька кланів мисливців вже були на місці і намагались знести щит, скидаючи ядерні бомби. Кожна детонація спричиняла коротке атомне світлове шоу, а потім вибух розсіювався, не завдаючи щитові шкоди.
Напади на щит тривали протягом наступних кількох годин. Новини поширилися і все більше й більше мисливців прибувало на Хтонію. Клани використали проти щита всі можливі типи зброї, але нічого не діяло. Ні ядерна зброя, ні фаєрболи, ні магічні ракети. Зрештою, команда мисливців спробувала вирити тунель під куполом стіни, і тоді виявила, що щит насправді був сферою, що оточувала замок над землею і під нею.
Пізніше тієї ночі кілька високорівневих мисливців-магів припинили накладати на замок серію заклинань і оголосили на форумах, що щит навколо замку був згенерований потужним артефактом під назвою Сфера Осувокса, якою міг керувати тільки маг дев’яносто дев’ятого рівня. Згідно з описом, артефакт міг створити навколо себе сферичний щит з окружністю до півкілометра. Цей щит непроникний, непорушний і може знищити все, що його торкається. Він може діяти нескінченно, доки маг, що ним керує, залишається на місці і тримає обидві руки на артефакті.
У наступні дні мисливці спробували все можливе, щоб проникнути в щит. Магію. Технології. Телепортацію. Контрзакляття. Інші артефакти. Нічого не діяло. Не було жодного способу потрапити всередину.
Атмосфера безвиході швидко проникнула в спільноту мисливців. Соло та клани готові були здатись. У «шісток» був Кришталевий ключ і ексклюзивний доступ до Третіх воріт. Всі зійшлися на думці, що кінець близький, що Полювання «закінчилося, залишились тільки сльози».
У вирі цих подій мені якось вдалося зберегти холоднокровність. Ще був шанс, що «шістки» навіть не знають, як відкрити Треті ворота. Звичайно, у них було багато часу. Вони можуть працювати повільно і методично. Рано чи пізно вони знайдуть рішення.
Але я відмовився здаватися. Поки якийсь аватар не досяг великоднього яйця Галлідея, все було можливим.
Як у будь-якій класичній відеогрі, Полювання просто перейшло на новий, складніший рівень. Новий рівень часто потребує нової стратегії.
ebooksa