— Будь ласка, зрозумійте мене правильно, — продовжив він. — Я не даватиму вам підказок чи якусь інформацію, яка допоможе вам знайти «яйце». Це зіпсує все задоволення, чи не так? — Він підійшов і його голос став серйозним. — Незадовго до смерті Джима, я пообіцяв йому, що за його відсутності я зроблю усе можливе, щоб захистити дух і цілісність його змагання. Ось чому я тут.
— Але, сер… Оґ, — сказав я. — В автобіографії, ви писали, що не розмовляли з Джеймсом Галлідеєм останні десять років свого життя.
Морроу глузливо посміхнувся.
— Дитинко, не можна вірити всьому, що читаєш, — він засміявся. — Насправді, це твердження було здебільшого правдою. Я не говорив з Джимом останній десяток його життя. За винятком кількох тижнів до його смерті. — Він зробив паузу, наче згадуючи. — У той час я навіть не знав, що він хворий. Він просто зателефонував мені ні з того ні з сього, і ми зустрілися в приватній чат-кімнаті, схожій на цю. Потім він розповів мені про свою хворобу, змагання і свій план. Він хвилювався, що у воротах може бути кілька багів. Або що після його смерті виникнуть ускладнення, через які змагання відбуватиметься не так, як він планував.
— Ви маєте на увазі такі, як «шістки»? — запитав Шото.
— Саме так, — сказав Оґ. — Як «шістки». Тому Джим попросив мене стежити за змаганням і втручатись, коли це необхідною. — Він почухав підборіддя. — Чесно кажучи, я не хотів такої відповідальності. Але це було передсмертне бажання мого старого друга, тож я погодився. І протягом останніх шести років я спостерігав. Попри все, що «шістки» зробили проти вас, ви четверо все ще тримаєтесь. Але тепер, коли ви описали своє становище, думаю, прийшов час мені втрутитися, щоб зберегти цілісність гри Джима.
Арт3міда, Шото, Ейч і я здивовано перезирнулися, немов шукаючи одне в одного підтвердження, що все це відбувається насправді.
— Я хочу запропонувати вам притулок у своєму будинку в Орегоні, — сказав Оґ. — Звідси ви зможете втілити свій план і безпечно завершити квест, не турбуючись про агентів «шісток», які за вами стежать і можуть вдертись будь-якої миті. Я можу забезпечити кожного з вас найсучаснішою імерсивною установкою, кабельним зв’язком з ОАЗою, і всім, що вам може знадобитися.
Ще одне приголомшене мовчання.
— Дякуємо, сер! — нарешті випалив я, опираючись бажанню впасти на коліна і безупину бити поклони.
— Це найменше, що я можу зробити.
— Це неймовірно щедра пропозиція, містере Морроу, — сказав Шото. — Але я живу в Японії.
— Я знаю, Шото, — сказав Оґ. — Я вже орендував для тебе приватний літак. Він очікує в аеропорту Осаки. Якщо надішлеш мені своє місце перебування, я організую лімузин, який підвезе тебе до злітної смуги.
Шото на секунду онімів; тоді низько вклонився.
— Аріґато, Морроу-сан.
— Не хвилюйся, дитино, — він повернувся до Арт3міди. — Панночко, як я розумію, ви зараз в аеропорту Ванкувера? Я і для вас організував подорож. Водій чекає на вас у зоні видачі багажу з табличкою «Бенетар». Він відвезе вас на рейс.
На секунду я подумав, що Арт3міда теж вклониться. Але вона підбігла і обняла Оґа.
— Дякую, Оґ! Дякую, дякую, дякую!
— Прошу, люба, — він збентежено засміявся.
Коли вона нарешті його відпустила, він повернувся до нас з Ейчем.
ebooksa