Першому гравцеві приготуватися

Літак був повністю автоматизованим, на борту не було екіпажу. Ми були самі. Спокійний голос автопілота привітав нас на борту, а потім сказав пристебнути ремені і приготуватися до зльоту. За декілька хвилин ми злетіли.

Ми обоє літали вперше, тому першу годину розглядали з вікна краєвиди, поки на висоті десять тисяч футів мчали на захід, в Орегон. Нарешті, коли відчуття новизни вивітрилося, я міг сказати, що Ейч готова до розмови.

— Добре, Ейч, — сказав я. — Розкажи мені свою історію.

Вона сяйнула чеширською усмішкою та зробила глибокий вдих.

— Спочатку все це було ідеєю моєї матері, — сказала вона.

А потім почала розповідати скорочену версію історії свого життя. Її справжнє ім’я — Гелен Гарріс. Вона була всього на кілька місяців старша за мене. Виросла в Атланті, вихована матір’ю-одиначкою. Її батько помер в Афганістані, коли вона була ще дитиною. Її мати, Марія, працювала з дому, в онлайн-центрі обробки даних. На думку Марії, ОАЗа була найкращим, що коли-небудь ставалось з не білими людьми. З самого початку Марія використовувала для онлайн-бізнесу білого чоловічого аватара, через відчутну різницю у ставленні і можливостях, які це давало.

Коли Ейч уперше зареєструвалась в ОАЗі, вона скористалась порадою матері та створила білого чоловіка. З дитинства мама дала їй прізвисько «Ейч», тому вона вирішила використати його для своєї онлайн-персони. Через кілька років вона почала відвідувати школу онлайн, її мати збрехала в заяві про расу та стать дочки. Ейч просили надати фотографію для шкільного профіля, і вона надіслала фотореалістичне зображення свого аватара, якого створила за власними рисами.

Ейч розповіла, що не бачилася і не говорила з матір’ю після того, як пішла з дому на своє вісімнадцятиріччя. Це був день, коли Ейч розповіла матері про свою сексуальну орієнтацію. Спочатку вона відмовилася вірити, що її дочка гомосексуалка. Але Гелен зізналась, що вже майже рік зустрічається з дівчиною, з якою познайомилася онлайн.

Пояснюючи все це, вона вивчала мою реакцію. Я насправді не був здивованим. За останні кілька років ми з Ейч обговорювали наше взаємне захоплення жіночими формами безліч разів. І я навіть заспокоївся, дізнавшись, що Ейч мене не обманювала принаймні у цьому.

— Як твоя мати відреагувала, коли дізналася, що у тебе є подруга? — запитав я.

— Ну, виявилось, що вона мала власний набір укорінених упереджень, — відповіла Ейч. — Вона вигнала мене з дому і сказала, що більше ніколи не хоче бачити. Деякий час я була бездомною. Мешкала в різних притулках. А зрештою заробила на арені ОАЗи достатньо, щоб купити будинок на колесах, у якому дотепер жила. Зазвичай я зупинялася тільки для перезарядки батарей.

Продовжуючи говорити, взнавати одне одного, я зрозумів, що ми вже знаємо одне одного як облуплених. Протягом років знайомства ми зблизилися на найінтимнішому рівні, між нами виник міцний духовний зв’язок. Я її розумів, довіряв і полюбив, як дорогого друга. Нічого не змінилося, і не могло змінитися через щось настільки несуттєве, як стать, колір шкіри чи сексуальна орієнтація.

Решта польоту промайнула за мить. Ми з Ейч швидко потрапили в наш старий звичний ритм, і незадовго ми були наче знову в Підвалі, розмовляли про «Quake» чи «Joust». Усі побоювання, які в мене були щодо міцності нашої дружби в реальному світі, зникли ще до приземлення приватного літака Оґа в штаті Орегон.

Ми летіли на захід, на кілька годин випереджаючи схід сонця, тому коли приземлились, було все ще темно. Ми з Ейч просто заціпеніли, коли вийшли з літака, здивовано поглядаючи на місце навколо нас. Навіть у тьмяному світлі місяця краєвид був захоплюючим. З усіх сторін нас оточували темні, високі силуети гір. Вздовж долини позаду нас тягнувся ряд синіх вогнів, окреслюючи приватну злітно-посадкову смугу Оґа. Безпосередньо попереду на краю злітно-посадкової смуги були круті сходи, що вели до грандіозного особняка, побудованого на плато поблизу основи гірського хребта. На відстані з вершин спадало декілька водоспадів.

— Схоже на Рівенделл, — сказала Ейч, забираючи мої слова.

Я кивнув.

— Виглядає точнісінько як Рівенделл у фільмах «Володар перснів», — сказав я, все ще дивлячись захоплено. — Дружина Оґа була великою фанаткою Толкіна, пам’ятаєш? Він збудував це місце для неї.

Ми почули електричний гул позаду — склались сходи літака і зачинилися двері. Двигуни знову завелись і літак приготувався злетіти. Ми стояли і спостерігали за його запуском в чисте, зоряне небо. Тоді розвернулися і почали підніматись сходами, що вели до будинку. Коли ми нарешті досягли вершини, Оґден Морроу вже чекав.

— Ласкаво прошу, друзі мої! — заревів Оґ, розмахуючи руками на знак вітання.

Він був одягнений у картатий халат і капці у вигляді кроликів.