Ейч розвернувся прямо переді мною. За сто футів од землі він вискочив з кабіни Гандама і одразу прошепотів командне слово. Коли гігантський робот стиснувся до свого початкового розміру, він схопив його і поклав назад в інвентар. Тепер, літаючи якимось магічним способом, аватар Ейча приземлився, пройшов через групу мисливців на вході до замку і зник за подвійними дверима. Секундою пізніше Арт3міда виконала аналогічний маневр, складаючи робота в повітрі та залітаючи у замок за Ейчем.
Я спрямував Леопардона в різке піке і був готовий йти за ними.
— Шото, — крикнув я по комлінку. — Ми заходимо всередину! Ходімо!
— Ідіть, — відповів Шото. — Я зразу за вами.
Але щось у його голосі схвилювало мене, і я повернув свого робота назад. Шото ширяв над Сорренто, недалеко від його правого флангу. Сорренто повільно розвернув робота і почав відступати до замку. Тепер було видно, що слабкістю його робота була недостатня швидкість. Повільний рух і атаки Мехаґодзілли збалансовували його невразливість.
— Шото! Чого ти чекаєш? Ходімо!
— Ідіть без мене, — відповів Шото. — Цей сучий син повинен мені заплатити.
Перш ніж я встиг щось відповісти, Шото напав на Сорренто, розмахуючи гігантськими мечами в руках робота. Леза врізались у правий бік Сорренто, створюючи вибух іскор, і, на мій подив, завдавали йому шкоди. Коли дим розсіявся, права рука Мехаґодзілли ледь трималась. Вона була майже відірвана біля ліктя.
— Схоже, ти тепер підтиратимешся лівою рукою, Сорренто! — переможно крикнув Шото.
Тоді розвернув Рейдіна в мій бік, у напрямку замку. Але Сорренто вже обернув голову робота і прицілився блакитними очима.
— Шото! — закричав я. — Обережно!
Але мій голос заглушив звук блискавки з пащі дракона. Вона вдарила робота Шото прямо по центру спини і він вибухнув у помаранчевій вогняній кулі.
Я почув короткий тріск статики по комлінку. Гукнув ім’я Шото, але він не відповідав. Тоді на екрані з’явилось повідомлення, що Шото щойно зник з Табло.
Він був мертвим.
Усвідомлення цього трохи невчасно мене приголомшило, адже блискавка Сорренто все ще рухалась землею, наближаючись до мене по діагоналі стіною замку. Я нарешті відреагував — занадто пізно — і Сорренто влучив у нижню частину мого тулуба, за секунду до того, як блискавка згасла.
Нижню частину мого робота щойно відірвало геть. Всі попереджувальні індикатори в кабіні загорілися, а робот почав падати з неба двома половинками.
Якимось чином я зумів дотягнутися і смикнути за ручку катапульти над сидінням. Люк кабіни пілота відскочив і я стрибнув за секунди до того, як робот розбився на сходах замку, вбивши кілька десятків аватарів, які там стояли.
Реактивні черевики аватара активувалися якраз перед падінням на землю, я швидко відрегулював налаштування імерсивної установки, бо тепер контролював аватара, а не гігантського робота. Мені вдалося приземлитися на ноги перед замком, просто біля уламків Леопардона. Після приземлення на мене впала тінь. Я обернувся і побачив робота Сорренто, який затуляв небо. Він підняв свою масивну ліву ногу, щоб розчавити мене.
Я розбігся і стрибнув, в повітрі активуючи реактивні чоботи. Поштовх відкинув мене якраз вчасно, коли величезна нога Мехаґодзілли опустилася, утворюючи кратер у тому місці, де я стояв секундою раніше. Металевий звір випустив ще один гучний вереск, а тоді глухий сміх. Сміх Сорренто.
Я зупинив двигуни чобіт, скрутився клубком, покотився по землі і став на ноги. Я глянув на металеву голову ящірки. Її очі ще не світились — поки що. Я міг знову активувати реактивні чоботи і потрапити до замку, перш ніж Сорренто знову вистрілить. Він не зможе піти за мною — не в костюмі гігантського робота.
ebooksa