Першому гравцеві приготуватися

Я чув, як Арт3міда і Ейч кричали по комлінку. Вони вже були всередині, стояли перед воротами і чекали на мене.

Мені потрібно було просто залетіти в замок і приєднатися до них. Ми троє зможемо відчинити ворота й увійти, перш ніж Сорренто нас наздожене. Я був у цьому впевнений.

Але я не рухався. Натомість вийняв Бета-капсулу і тримав невеликий металевий циліндр на долоні аватара.

Сорренто намагався мене вбити. І у процесі вбив мою тітку і кількох сусідів, в тому числі чарівну стареньку місіс Ґілмор, яка й мухи не скривдила. Він також убив Дайто, і навіть якщо я ніколи не зустрічав його особисто, Дайто був моїм другом.

І просто зараз Сорренто вбив аватара Шото, забираючи в нього шанс увійти в Треті ворота. Сорренто не заслуговує своєї влади чи посади. Він заслуговує, як я тоді вирішив, публічного приниження і поразки. Він заслуговує, щоб весь світ спостерігав, як йому надирають зад.

Я підняв Бета-капсулу високо над головою і натиснув кнопку активації.

Сліпуче спалахнуло світло, і небо почервоніло, коли мій аватар змінився, виріс і трансформувався в гігантського червоно-срібного гуманоїдного інопланетянина з палаючими овальними очима, дивним плавником на голові та індикатором на грудях. На наступні три хвилини я став Ультраменом.

Мехаґодзілла перестав верещати. Він дивився вниз, де щойно стояв мій аватар. Тепер його голова повільно піднялася вгору, оцінюючи розміри нового супротивника, поки наші очі не зустрілися. Тепер я стояв з роботом Сорренто лицем до лиця, майже точно відповідаючи його висоті та розміру.

Робот Сорренто ступив кілька незграбних кроків назад. Його очі знову почали світитися.

Я пригнувся і прийняв наступальну позу, в кутку екрану з’явився таймер з відліком трьох хвилин.

2:59. 2:58. 2:57.

Нижче таймера було меню різних видів енергетичних атак Ультрамена японською мовою. Я швидко обрав «спесіумний промінь» і склав руки перед собою, одну горизонтально, а іншу вертикально, утворюючи хрест. З передпліч вистрілив пульсуючий промінь білої енергії, вдаривши Мехаґодзіллу в груди і відкинувши його назад. Втративши рівновагу, Сорренто не впорався з керуванням і заплутався у власних гігантських ногах. Його робот впав на землю, приземлившись на бік.

Радісні вигуки здійнялися від тисяч аватарів, що спостерігали з хаотичного поля бою навколо нас.

Я піднявся у повітря і злетів угору на півкілометра. Тоді почав падати ногами вперед, спрямовуючи підбори чобіт безпосередньо на вигнутий хребет Мехаґодзілли. Коли ноги вдарились об металевого звіра, у нього всередині щось зламалось під моєю нищівною вагою. З рота повалив дим, а синє світло в очах швидко згасло.

Я виконав сальто назад і приземлився за поваленим роботом. Його єдина робоча рука дико крутилась, а хвіст і ноги металися. Сорренто, здавалося, з усіх сил намагався поставити звіра на ноги.

Я вибрав з меню зброї «ятсуакі корін»: Ультра-нарізка. У правій руці з’явилася циркулярна пила з яскравої блакитної енергії. Я кинув її в Сорренто, наче фрісбі. Вона зі свистом розітнула повітря і вдарила Мехаґодзіллу в живіт. Енергетичне лезо розрізало металеву шкіру, як тофу, розділяючи робота на дві половини. Безпосередньо перед тим, як вся машина вибухнула, від шиї відокремилась голова. Соренто катапультувався. Але оскільки робот лежав, голова відлетіла паралельно землі. Сорренто швидко відрегулював ракети і почав підніматися в небо. Перш ніж він відірвався надто далеко, я знову схрестив руки і спесіумний промінь пронизав голову. Вона розлетілася з надзвичайно приємним вибухом.

Натовп божеволів.

Я перевірив Табло і переконався, що номер Сорренто зник. Його аватар був мертвим. Але я не дуже радів, бо знав, що він явно просто зараз виштовхував з гаптичного крісла когось зі своїх підопічних і забирав собі його аватара.

Коли я деактивував Бета-капсулу, на таймері залишалось ще п’ятнадцять секунд. Розмір та вигляд аватара миттєво повернулися до нормальних. Я розвернувся, активував реактивні чоботи і полетів у замок.

Я підійшов до протилежного кінця величезного фойє, Ейч і Арт3міда вже чекали мене біля Кришталевих воріт. На підлозі навколо них валялися більше десятка тіл недавно вбитих аватарів «шісток», повільно зникаючи в повітрі. Здається, я пропустив коротку і запеклу перестрілку.