Описавши свою стрічу з Трещаковським, приступає о. Наумович до властивого темату о духах. Читаємо там отсі дві цікаві історійки:
Отець Трещаковський привів свою дочку до стола і сказав до неї:
– Призови духа!
Дівчина сіла при столі, взяла оловце в руку, розстелила на столі папір, подержала так може минуту руку, в тім якась сила стрепенула рукою і вона, обернувшись до отця, сказала:
– Єсть дух!
Отець Трещаковський здіймає з кілка єпитрахиль, бере кропило, мачає в свячену воду і з повагою питає:
– Душе, як тобі на ім’я?
Рука якби електричною силою стрілила по папері і видно було ім’я:
– Марія.
– Маріє! – каже от. Трещаковський. – Чи ти світлий, чи темний дух?
– Світлий!
От. Трещаковський не вірить на слово, хрестить три рази і кропить священною водою.
Показалося, що то був темний дух, бо утік під стіл.
От. Трещаковський казав:
– Темний дух не може і правди сказати, іно саму брехню. Я їх уже випробував, я добре їх уже знаю!
Знов дівчина положила руку на папір, і знов рука стрепенулася і скоростею електричної сили написала ім’я:
– Юстина.
– Ти світлий дух?
– Світлий!
От. Трещаковський повісив єпитрахиль і кропило на кілок і почав розмову з духом.
ebooksa