— Кому ви телефонуєте?
— Агенту Торнтон.
— Навіщо?
Я не відповів. Залунали гудки. Після десятого Ліза хрипко озвалася:
— Алло?
— Я знаю, хто такий Аймонт! — закричав я.
— Мироне… — її голос розчинявся в сонній хрипоті.
— Чорт забирай, ви чуєте мене?! Прокиньтесь! Я зрозумів! Мені відомо, хто приходить у снах до мого сина!
Ліза Джин Торнтон — у вузьких джинсах і мішкуватій кофті з цитатою із The Beatles GIVE PEACE A CHANCE[80] — примчала до будівлі балтиморського відділення УНТ ЦРУ о 5:40 ранку. Уже через кілька хвилин ми сиділи за комп’ютером у кімнаті для спостереження. Якраз починало світати. Я розповів їй, як чотири місяці тому Тео посеред ночі написав на дзеркалі I’M MATEO CAMPO, потім — як я пригадав, де бачив знімок чоловіка з ромбом на правій щоці, а насамкінець показав статтю із Los Angeles Times.
— Так я збагнув, що мій син називав Аймонтом закатованого 2012-го наркоторговця на прізвисько Даймонд, — закінчив я.
Ліза переглядала більшість записаних системою доктора Далтона відео, тож їй знадобилося кинути лиш один погляд на фотографію Матео Кампо, щоб упізнати чоловіка зі снів Теодора.
— Неймовірно, — прошепотіла вона.
Неправильно потрактувавши реакцію, я роздратовано витріщився на неї:
— Ви не вірите?!
— Ні, ні, — поспіхом кинулася заспокоювати Ліза. — Тобто в таке справді важко повірити, та я не думаю, що разюча схожість між чоловіком, який сниться вашому синові, й убитим дилером є просто збігом. Я можу повірити, що Матео Кампо якось учепився у вашого сина під час зупинки серця три роки тому. Згнітивши серце, я також можу повірити, що Кампо — з того місця, де він перебуває, — спроможний дізнаватися про події в будь-якому закуткові Америки або й узагалі будь-де у світі. Просто це… — американка розвела руками, — ці припущення, навіть якщо правильні, нічого не дають змогу пояснити. Я не розумію, з якого дива наркоторговцю заманулося попереджати ФБР про доправлення рекордно великої партії кокаїну з Колумбії?
— А що як він хотів помститися? — припустив я. — Можливо, чхав він на наркотики. Можливо, Медран і Льйоренте були вбивцями Даймонда, тож саме тому він намагався переконатися, що їх порішили.
— Гаразд, а теракти у Вашингтоні? — не відступалася Ліза.
Я знітився.
— Не знаю.
Стукаючи пальцем по столі й покусуючи губу, американка вивчала фотографію Матео «Даймонда» Кампо.