Малюк став на пальці, нависнувши наді мною, потім відхилився, опустившись на п’ятки, потому — знову на пальці, практично вткнувшись носом у мою щоку, і прошепотів уривками:
— Ти казав, що… коли буде літо… ми підемо на дах запускали вертоліт.
У липні 2014-го Євин тато привіз із Німеччини здоровенний, сантиметрів п’ятдесят завдовжки, радіокерований вертоліт. На початку серпня ми запускали той вертоліт у парку біля Палацу дітей та молоді. Тео двічі загнав його в гілля (один раз мені довелося витрушувати його звідти), а насамкінець торохнув об землю так, що з кріплень повискакували лопаті. Іграшка виявилася надто складною для чотирирічного хлопчака. Я відремонтував вертоліт, і ми з Тео домовилися відкласти його до наступного літа.
Трохи здивований тим, що Теодор пам’ятає такі подробиці, я посміхнувся:
— Витягуй його. Він у шафі в коридорі. Сам дістанеш?
— Так! Я візьму табуретку.
Теодор помчав на кухню по табурет. Слідом за ним із кухні вийшла Єва. Дружина стала у дверях між залом і коридором:
— Закінчилася діжонська гірчиця та соєвий соус, немає чим заправляти салат.
Уперше за багато часу її голос звучав м’яко, без тіні незадоволення чи презирства, прихованих за ледь помітною ранковою захриплістю. Я кивнув:
— Куплю сьогодні. Щось іще потрібно?
Дружина знизала плечима:
— Глянеш у холодильнику.
У цю мить Тео протиснувся повз неї з велетенською запиленою коробкою в руках. Із блакитним вертольотом усередині.
— Діставати? — малий зиркнув на мене.
Збоку на коробці було зазначено вік, на який розрахована іграшка: 14+. Пригадую, як, пообіцявши повернутися до іграшки за рік, я поліз в Інтернет і заходився читати відгуки про цю модель. Усі, хто нею користувався, погоджувалися, що вертоліт крутий — швидкий, маневрений, міцний, — і водночас дуже складний у керуванні. На одному форумі знайшовся коментар, що іграшка не для новачків, для нормального польоту необхідний досвід керування чотириканальними гелікоптерами.
— Діставай, — сказав малому. — Тільки треба зарядити батарею. Вона за стільки часу розрядилася.
— Я поставлю! Я сам поставлю на зарядку, — затараторив хлопчак. — Я вмію…
І тут, із кухні почувши слова Теодора, до кімнати влетіла Єва.
— НІ! — здавалося, що від її погляду от-от загориться волосся на голівці Теодора. — Навіть не здумай! Я скільки разів говорила не наближатися до розеток!
Тео зіщулився, прибравши руки від коробки.