– Я не хотіла тебе образити…
Інді стомлено всміхнулася.
– Усе гаразд, мала. Ти молодець. Пиши ЗНО, забирай атестат, а там розберемося.
7
Неділю Рута провела з Ларою (разом з одногрупниками Боді вони смажили шашлики на задньому подвір’ї будинку в Колоденці), проте додому повернулася до сутінків. Кілька разів протягом пообіддя спогади – несправжні, фальшиві спогади, – наче іскристі уламки скла, спалахували перед очима. Тоді дівчині здавалося, ніби вона вже була тут, бачила саме цих людей, саме в цьому місці, та, на щастя, це швидко минало.
Упродовж наступного тижня Рута лише раз виходила до Лари. З одного боку, не хотіла дратувати батьків, з іншого – відчувала потребу зосередитися на ЗНО, бо до першого екзамену залишалося зовсім мало. Лара був не проти спілкування телефоном – довгі розмови його не напружували, а ось Вайбер чомусь не любив. У Рути все було з точністю до навпаки. Телефонна розмова передбачала комунікацію без жестів і міміки, і дівчину це дуже обтяжувало. Рута боялася, що може ненароком образити Лару або ж видатися йому занадто нудною, а тому майже завжди обривала розмову за лічені хвилини після її початку. Цікаво, що з Інді вона також майже не зв’язувалась: у сестри був розпал сесії, і Рута остерігалась її зайвий раз турбувати. Напевно, вперше після переїзду Індії до Тернополя сестри не контактували впродовж кількох днів.
Зате по обіді у п’ятницю, 17 травня, від Інді надійшло телеграм-повідомлення: «Будь увечері на зв’язку. Хочу з тобою поговорити. Це важливо». Рута ще була в школі. Спочатку занепокоїлася, настрочила відповідь, але надіслати не встигла – внизу під повідомленням сестри вигулькнув усміхнений смайлик.
Рута весь вечір просиділа, неначе на голках. О дев’ятій сіло сонце, і на місто впали сутінки. За годину над будинками повисли тиша та пітьма, а Інді все не озивалася. Рута розсердилась, налаштувалася сама набирати сестру, і тоді телефон нарешті ожив, сповіщаючи про відеовиклик.
Дівчина натиснула «Відповісти», і на екрані з’явилась Інді. Сестра була в гуртожитку. Найперше, що впало в очі, – усмішка на все обличчя. В очах Інді стрибали іскорки, так мовби вона поривалася розсміятись і щосили стримувалася. Їй точно кортіло чимось поділитися. Рута вичікувально вигнула брову. Сестра витримала паузу й тільки потім захоплено випалила:
– Якщо мені поставлять автоматом патоморфологію, ми приїдемо двадцятого. – Вона закусила губу, намагаючись не сміятися.
Рута скинула й другу брову також.
– Ми?
– Ілля мені освідчився!
Ілля Ісаєв навчався на четвертому курсі стоматологічного факультету ТДМУ. Інді познайомилася з ним у маршрутці дорогою додому в травні 2017-го – хлопець, як і вона, був із Рівного. На літніх канікулах вони почали зустрічатись і відтоді не розлучалися. Рута вперше побачила Іллю в грудні того самого року й одразу прозвала хлопця Очкастим Мачо. Ніяким мачо, звісно, він не був, радше навпаки – височенний, в окулярах, страшенно худий. І дуже тихий. За кілька днів до Нового року Ілля приходив до них додому, типу, знайомитися з батьками, і Рута почула його голос лише наприкінці вечора, коли хлопець майже нечутно подякував Аміні за вечерю. Після того вона цілий тиждень кепкувала із сестри – мовляв, її новий хлопець виявився таким мовчазним, що під час вечері його доводилося постійно штурхати, просто щоби переконатися, що він при свідомості. Насправді ж про характер Іллі Рута знала здебільшого зі слів сестри – розважливий, вихований, розумний. І отепер, після двох років стосунків, Очкастий Мачо запропонував Інді стати його дружиною.
Рута ледь не випустила смартфон із рук.
– Жартуєш?
– Ні! Просто на парах!
Рута уявила, як незграбний Ілля із маслакуватими руками та гострим борлаком опускається на коліно перед її сестрою на очах у цілого потоку й пересилила бажання скривитися.
– Як?
– Ну, не зовсім на парах. – Інді аж розпирало. – Ти ж пам’ятаєш, я маю доступ до ксерокса в деканаті, ну й Ілля іноді просить мене зробити якісь копії. Нечасто, але просить. Сьогодні після першої пари він знайшов мене, дав папку з якимись паперами та попросив їх відксерити. Додав, що перед четвертою парою все забере. Я звільнилася лише після третьої пари, прийшла до деканату й почала ксерити. Там із десяток аркушів було, якісь матеріали з терапевтичної стоматології, питання на екзамен, щось іще, а насамкінець – ну, останній аркуш, – на ньому був комікс.