Доки світло не згасне назавжди

22
18
20
22
24
26
28
30

– Причину чого?

– Її смерті.

На кілька секунд мати підвисла.

– Навіщо тобі?

Рута видушила з горла нервове покашлювання. Вона не мала заготовленої відповіді.

– Можеш чи ні? Я не уявляю, до кого ще звернутися.

– Руто, але вона ж не на операційному столі померла, – з хисткою настороженістю зауважила жінка, – вона взагалі не лежала в лікарні. Звідки я…

Дівчина нетерпляче перебила її:

– Я розумію, мам. Але повинні ж проводити експертизу, щоб з’ясувати, що з нею сталося? Ну, так же ж? І я подумала, може, в тебе є знайомі та хтось розкаже, що там і як.

– Я не маю знайомих серед судмедекспертів, – відповіла Аміна, – але якщо тебе це аж так цікавить, попитаю в Борисовича. – Вадим Борисович Веремієнко завідував ургентним хірургічним відділенням, у якому вона працювала. – Він може когось знати.

– Мам, попитай, – промовила Рута таким тоном, нібито хтось тримав біля її горла ножа, а від того, яку інформацію роздобуде мати, залежало її життя. Хоча певною мірою саме так і було. – Будь ласка.

– Добре. – Жінка притлумила бажання продовжити розпитування. – Я наберу тебе.

82

Аміна зателефонувала значно швидше, ніж Рута сподівалася – не минуло й години після їхньої розмови.

– Ти слухаєш мене? – озвалася мати, щойно дівчина прийняла виклик.

– Так. Кажи.

– Я дізналася. Тобто Вадим Борисович дізнався. – Аміна рідко підвищувала голос через хвилювання, але зараз вимовляла слова набагато голосніше, ніж зазвичай. Руті навіть довелося тримати телефон на певній віддалі від вуха. – Він поговорив зі знайомим з обласного бюро судово-медичної експертизи. Там зараз страшний переполох. Справа дуже дражлива, жінка померла в СІЗО, це ніби як кидає тінь на правоохоронні органи, тож розтин закінчили ще о восьмій ранку. Але, Руто, перед тим як розповідати, я мушу тебе запитати: ти щось знала? Чому для тебе це важливо?

Рута відчула, як пришвидшується пульс. Аби ж вона могла пояснити.

– Нічого такого, – вона намагалася надати голосу якнайбуденнішого звучання. – Просто цікаво. Останнім часом Анна Ігорівна була трохи нервовою і, е-е, засмученою, але нібито нічого підозрілого.

– Твоя Анна Ігорівна померла від задушення, – сказала Аміна. – Хоча у висновку експерта майже напевно стоятиме «серцева недостатність».