— Маєш рацію. — Росіянин взявся терти обидві брови відразу. — Я щось придумаю.
— Лео, вставай! — Сьома ввалився в кімнату до Левка і безцеремонно стягнув з нього ковдру.
— У… — Лео відвернувся до стіни і згорнувся калачиком, намагаючись таким чином протидіяти агресивному вторгненню.
Росіянин сів на край ліжка, поставив нетбук на ноги і смикнув товариша за ногу.
— Давай, давай, нема чого відлежуватись.
Українець поліз рукою під подушку і витягнув мобілку. Подивившись на час, він ледь не загарчав:
— Сьома, ти орангутанг недоношений, мені в універ на першу дня.
— Зате мені на восьму тридцять, так що роздупляйся, маю тобі дещо показати.
Скрипнувши зубами, Левко сів і підібгав під себе ноги.
— Показуй бігом, — став терти очі.
— Дивись! — Сяючи, Сьома повернув ноутбук до українця.
На екрані була фотографія із зображенням синього плавального матрацу «INTEX».
— Ну і? — почухав розкошлану голову Левко. — Це надувний матрац.
Сьома злегка наморщив ніс, засвідчивши, що йому не подобається формулювання.
— Не зовсім.
— Ти хочеш сказати, що це заморожена відбивна з мамонта?
— Це надувний
— Чува-а-ак… — вирячився Левко, думаючи вщипнути себе, щоб упевнитися, що не спить. Семен не може бути таким шибанутим.
— Ця геніальна ідея спала мені на думку перед світанком.
«Геніальна?!!»