Японка скривилась і показала хлопцю язика, хоча злості в ній не відчувалося. Вона випромінювала впевненість.
— За! — ляснув по столу Ґрем, штовхнувши під столом ніжку Сатомі.
— І я — за! — приєднався Ян.
Спопеляючи чеха поглядом, Левко покрутив пальцем біля скроні.
Семен, зваживши все, заговорив:
— Я, мабуть, буду проти. Це все ж таки джунглі. — Насправді Сьома думав зовсім не про небезпеки тропічного лісу, а про те, що звести разом в одній мандрівці Левка, Ґрема і Сатомі рівнозначно самогубству. Це все одно що притягти з собою в Мадре-де-Діос кілька баночок нітрогліцерину і по дорозі витанцьовувати самбу, використовуючи їх замість бубнів.
— Двоє проти двох, — засяяла Сатомі, — а оскільки, джентльмени, я претендую на місце у вашій команді, значить, мій голос також повинен враховуватись, нехай і не нарівні з вашими, але хоча б на половину чи на чверть, гадаю, це буде справедливо. І я голосую сама за себе! Отже, два з четвертиною проти двох, і я їду з вами в Перу.
Ґрем з Яном розсміялись.
Левко повернувся до Сьоми і заговорив російською:
— От уперта коза!
Семен поправив окуляри і зосереджено кивнув.
— Агов! Так нечесно! — обурилась японка. — Ану переходьте на англійську! Що ти сказав? — накинулась на Левка. — Що ви задумали?
— Це помилка… — опустивши підборіддя, проказав українець.
— То ви берете мене? — Вона штовхнула Левка кулачком.
— Так, ми згодні, — підсумував Семен. — Ти повинна найближчим часом докупити квиток, сама підшукати намет і наплічник, скинутись на туристичний GPS-навігатор і хавку (але то вже перед дорогою) … Спальник у нас для тебе є.
— Ура-а-а! — застрибала Сатомі, по черзі поцілувавши кожного з хлопців. — Дякую! От побачите, зі мною не буде проблем.
Сьома і Лео посиділи ще трохи, почекали, поки друзі розійдуться, і тільки тоді встали з-за столу. Вийшовши на широкий ґанок бібліотеки, вони, не змовляючись, перезирнулися.
— Що думаєш? — буркнув Левко.
— Це все через той грьобаний п’ятий спальник, — сказав росіянин. — Нормально так зекономили…
Без дурні: Лео думав так само.
ebooksa