Виглядало це вкрай гидко.
Герман відкрив воду, і вона змила цей кошмарний натюрморт. Ванну кімнату заповнив важкий неприємний запах.
Цікаво, а що показав би аналіз? — подумав Герман.
АНАЛІЗ!!!
Він швидко перейшов у вітальню і зняв телефонну трубку.
Отже, сьогодні субота, друга половина дня, але, залишається надія, що пункт анонімної перевірки крові на СНІД іще працює; номер телефону Герман запам’ятав на все життя. Зараз він був уже майже впевнений, що його стан ніякого відношення до вірусу ВІЛ не має. Але коли він проходив тест,
У Германа зажевріла надія — якщо це не ВІЛ, його
Його організм руйнує один зі страшних мутантів ВІЛ, але ймовірність цього дуже мала. Знаменитий вірус, як відомо, впливає насамперед на імунну систему. У його ж випадку…
«А може, він прискорює процеси старіння організму? — саме цей варіант мутанта? Що ти на це скажеш?»
Герман задумався. Ні, це було не просто старінням — досить подивитися в дзеркало, щоб зрозуміти.
Це було… було… щось інше…
Але він спробує дізнатись.
На тому кінці проводу відповіли, що пункт працює.
Герман одразу почав збиратися.
До пункту Герман добрався без особливих пригод. Якщо не брати до уваги одного моменту, що його неприємно вразив.
По дорозі Герман вирішив зайти в магазин, щоб купити пачку цигарок. Перед входом сидів прив’язаний до ліхтарного стовпа величезний плямистий дог; коли Герман підійшов ближче, пес насторожився і в його очах промайнув страх. А коли відстань між ними скоротилося до одного метра, величезний дог притулився до стовпа й заскиглив, злякано дивлячись на Германа. Герман не пам’ятав, щоб його коли-небудь боялися собаки. Кусати — так, але щоб боятися…
Він зайшов до магазину з неприємним холодком у грудях, а коли виходив назад, дога вже не було.
З ліхтарного стовпа звисав обірваний повідок, як зміїна шкіра…
У кімнатці, схожій на процедурний кабінет, у нього взяли десять кубиків крові. Він помітив, що медсестра, яка робила цю процедуру, морщить ніс, хоча й намагається робити це непомітно для Германа.
Він погано пахнув.