Нарешті вона витягла з шухляди запечатаний конверт із потрібним номером і простягнула його Германові. У нього перехопило подих.
Однак його руки так затряслися від хвилювання, що він попросив медсестру відкрити конверт замість нього.
Та на секунду завагалася, але розірвала тонкий рожевий папір і вп’ялася очима в маленький листок із логотипом тутешньої медичної організації. Це тривало нескінченно довгу секунду.
— Ну?.. — вирвалося в Германа мимоволі.
—
Герман напружився —
— Що… Що саме «нормально»?
— Результат — негативний!
Герман зрозумів, що його тут уже більше нічого не затримує.
На виході його ледь не збила з ніг школярка. Вона задиркувато підморгнула йому і зникла за спиною.
«Отже, ти з’ясував, — говорив собі Герман, — що це не СНІД».
Ця
Герман спробував уявити: він звернеться за допомогою і… що відбуватиметься далі? Його піддадуть особливому секретному карантину? Почнуть терміново винаходити спеціальну вакцину заради його порятунку? Залучать групу кращих експертів з вірусології? Задіють найсучасніші…
НІ!
Тисячу разів — ні! Це — утопія, ілюзія. Марення божевільного. Якщо він звернеться до Фахівців, — усе виглядатиме зовсім
Його раз і назавжди запроторять до якогось засекреченого дослідного центру; з нього зроблять піддослідну